Записи автора News Prime

«Кілзона» сучасної війни: розміри та структура, контроль і засоби ураження, виживання і посування меж Останнім часом усе частіше можна почути про створення за допомогою дронів так званої «кілзони», яка має зупинити просування російських військ. Тому ми спробували розібратись, що це таке, як воно працює та які є проблеми. Дмитро Шумлянський, 26 Травня, 2025, militarnyi.com Теорія «кілзони» За визначенням ( Field Manual (FM) 3-90: Tactics ) kill zone – це місце, де зосереджується вогонь із засідки. Як правило, використовується масований вогонь прямою наводкою протягом короткого проміжку часу. В той час, як у зоні бойового зіткнення, як правило, використовується непрямий і прямий вогонь протягом більш тривалого часу на більшій території. «Якщо ще рік тому сіра зона складала приблизно від 500 метрів до 2 кілометрів, то зараз вона розширилася до 5–6 кілометрів, а на деяких напрямках — навіть до 7 кілометрів», — розповідає головний сержант батальйону безпілотних систем 24-ї окремої механізованої бригади Юрій «Лис». За його словами, причиною цьому є велика кількість безпілотних апаратів, які постійно перебувають у повітрі. «Кожної хвилини в повітрі перебуває приблизно 50 різних засобів — як розвідувальних, так і ударних. І це стосується не тільки наших дронів, а й ворожих», — наголосив Юрій. Знищена російська бронетехніка біля Часового Яру. Березень 2025. Кадри з відео 24 ОМБр За його словами, росіяни також активно нарощують свої безпілотні спроможності, частково копіюючи тактику українських військових щодо збиття дронів та мінування. «Зараз війна більше нагадує не бій піхоти чи бронетехніки, а далекобійну дистанційну боротьбу. Відстані зросли, kill-зони збільшилися», — підсумував сержант. При цьому оцінка в 7 км вже є досить консервативною. Через високу насиченість дронами, які уражають будь-яку техніку, що рухається поблизу лінії фронту, вже не поодинокі випадки, коли українським військовим доводиться долати по 20 кілометрів пішки, аби зайти на позицію. З російського боку ситуація з логістикою ще гірша — до такого ступеня, що вони почали масово впроваджувати використання в’ючних тварин для доставки вантажів. При цьому 20 км — далеко не межа. Застосування FPV-дронів квадрокоптерного типу на 25–30 км углиб території ворога не є чимось надзвичайним ще з початку 2024 року . Окрім того, активний розвиток нечутливих до засобів РЕБ дронів на оптоволокні лише погіршує ситуацію. Росіяни вже налагодили масове використання оптоволоконних дронів із дальністю польоту близько 20 км , тоді як в українській армії ця технологія впроваджується повільніше. Однак немає жодних фундаментальних проблем збільшити цю дальність ще більше (йдеться саме про дальність — оптоволоконні дрони все ж мають обмеження та певну специфіку використання). Так, навіть в українській армії вже є варіанти дронів із котушками на 30 та навіть 40+ кілометрів. Знищення бронетехніки за допомогою дрона на оптоволокні. Стоп-кадр з відео Птахів Мадяра З розвитком дронів/аеростатів-ретрансляторів, недорогих FPV-дронів літакового типу, систем оптичної навігації та самонаведення дальність ураження тільки зростатиме. Можна припустити, що в середньостроковій перспективі дальність ураження у 50–60 км перестане бути чимось надзвичайним. Тобто йдеться про створення суцільної зони ураження, в якій дрони мають вражати всі цілі. Ідеологія дронової «кілзони» втілюється, зокрема, за допомогою розвитку проєкту « Лінія дронів ». Головна мета проєкту — розвивати найкращі підрозділи безпілотних систем та масштабувати їхній бойовий досвід, які, у свою чергу, мають стати опорою слабших лінійних частин. Як з’ясувало видання Українська правда : «Задача мінімум — повністю зупинити просування ворога. А там уже подивимось, що буде далі». Як пояснили виданню співрозмовники в командуванні Сухопутних військ, на фронті ворог може просуватись лише там, де йому вдається протискати слабші підрозділи. Умовно кажучи, якщо на якійсь ділянці фронту стоїть, наприклад, Третя штурмова, то командування може не боятися, що там буде провал у роботі РЕБ, не літатимуть свої дрони чи виникнуть якісь інші негаразди. FPV-дрони та Mavic 3T для 3 ОШБр від вінницької громади. Листопад 2024. Фото: МКГШ «Але у всіх успішних підрозділів на флангах стоять слабші придані чи суміжні частини, де командири не дуже спішать розбиратись, що воно за нова війна. І там ворог їх протискає. А коли сиплеться на фланзі слабкий підрозділ, то сильний теж мусить відступати, щоб ворог не зайшов йому в тил». «Задача “Лінії дронів” — стати “другою лінією” саме за слабшими піхотними підрозділами та таким чином тримати лінію фронту. Задум у тому, щоб ці полки й бригада “осіли” на якомусь одному відрізку фронту і стали там стабілізуючою силою. Врешті вони почнуть навчати лінійні бригади перед собою і потроху розширювати “свою” ділянку фронту», — пояснює задум «Лінії» один із її розробників. Це допоможе полкам, по-перше, воювати на своїх, завчасно підготовлених позиціях, по-друге — ідеально вивчити противника й системно завдавати йому вогневого ураження, пояснює УП командир «Ахіллеса» Юрій Федоренко. Ймовірно, підрозділи «Лінії дронів» не розтягуватимуть по всіх 1200 кілометрах активного фронту, а концентровано поставлять на його найважчі напрямки. Фактично задум полягає в тому, аби віддати ініціативу та розвиток «кілзони» в руки досвідчених підрозділів БПЛА, які краще розуміють мінливу специфіку дронової війни. Та покластися на розвиток горизонтальних зв’язків на низових та середніх рівнях командування, аніж весь час централізовано спускати зверху нові доктрини у спробах постійної адаптації. Розвиток вглиб та очікувані проблеми Потрібно розуміти, що те що в наших реаліях зазвичай називають «кілзоною», в контексті дронів, досить далеке від класичного визначення. Це лише зона можливого , а не суцільного ураження, де все знищується. І це не означає, що це сіра зона. У цій зоні знаходяться як російські підрозділи, так і українські (росіяни швидко наслідують усі, за невеликим винятком, вдалі українські практики, адаптуючи їх під свої потреби), але через засоби ураження піхота «відсвічує» по-мінімуму і може місяцями перебувати на позиціях. Окрім того, основою насправді є не засіб ураження, а засіб розвідки та координація ударних підрозділів із пункту управління. Фактично термін «кілзона» є «модним» наслідком роботи розвідувально-ударного контуру. Строго кажучи, немає жодної принципової причини, чому, наприклад, артилерія не може замінити дрони як засіб ураження за наявності достатньої кількості боєприпасів та якісної розвідки. При цьому є безліч сценаріїв, коли артилерія справлятиметься з цим завданням краще, ніж дрони. Однак, враховуючи повальну деіндустріалізацію, дрони масштабувати значно легше, ніж виробництво артилерії. Детальніше про переваги, недоліки та взаємодоповнення дронів і артилерії ви можете прочитати у нашому спеціальному матеріалі « Місце артилерії на українському полі бою ». І ось тут можуть виникнути проблеми. Тоді як на відстані декількох кілометрів достатньо використання малих комерційних безпілотників, для ударів на більшу глибину необхідне залучення розвідувальних безпілотників літакового типу, які будуть знаходити ціль, наводити на неї засіб ураження та здійснювати дорозвідку. При цьому, з затримкою майже на рік, але російські війська також почали застосовувати FPV-перехоплювачі. Антидроновий підрозділ ВДВ РФ. Стоп-кадр з відео ВДВ РФ Поки що це практикується лише найкращими російськими безпілотними підрозділами, наприклад, сумнозвісним «Рубіконом». Але така практика швидко поширюється. Наприклад, російське ВДВ вже створило окремі підрозділи для протидії БПЛА та нещодавно опублікувало відео з заявою про збиття за допомогою FPV-перехоплювачів 67 українських дронів за 3 тижні. Такі темпи все ще не порівнювані з кількістю, яку збивають українські війська, однак, скоріше за все, така практика буде тільки ширитися. Інтерфейс російської системи ситуаційної обізнаності з українським дроном який був виявлений РЛС. Стоп-кадр з відео Рубикон При цьому опубліковані кадри підтверджують, що російські війська, як і українські, для знищення безпілотників покладаються на мережу антидронових радарів. Це свідчить про те, що це систематична робота, а не ініціатива окремого підрозділу. Окрім того, не потрібно списувати з рахунків постійний розвиток засобів РЕБ, який також ускладнює роботу дронам. Тактика протидії та проблеми на землі Адаптуючись до масового застосування дронів, росіяни створили декілька нових тактик штурмових дій — швидкий ривок на мото-/автотехніці, просочування піхотою та комбінація всіх засобів з класичними механізованими штурмами. Для того, аби прорвати цю зону ураження, росіяни дедалі більше покладаються не на важку бронетехніку, радянські запаси якої до того ж поступово вичерпуються , а на швидкі ривки на мотоциклах, квадроциклах та автомобільній техніці. Темпи знищення російського автотранспорту. Інфографіка Resurgam «Дійсно, росіяни стараються максимально розосереджувати свої сили, вдаються до піхотних штурмів або штурмів за допомогою мотоциклів, квадроциклів, легкої техніки. Сам рельєф району Часового Яру не дуже сприятливий для використання важкої техніки», — розповідає Юрій «Лис». За його словами, така тактика є викликом для українських підрозділів безпілотних систем. «Це велика проблема для нас, оскільки це мобільні групи, які ми повинні постійно фіксувати та застосовувати велику кількість ударних дронів. Але наша тактика розвідки, нанесення вогневих уражень і мінування шляхів дає свої результати». Проблема перевантаження дронових підрозділів — проблема відома. Цей недолік дронів яскраво виявився під час Курської кампанії після прибуття підрозділів з КНДР . Тоді корейські піхотинці масовими піхотними штурмами просто перевантажували українських операторів дронів і таким чином проривалися до позицій української піхоти, над якою мали значну кількісну перевагу. При цьому українські військові відзначали, що за наявності достатньої кількості касетних снарядів для артилерії такі «м’ясні хвилі» вдавалося ефективно знищувати на 60–70%, що дозволяло стримувати штурми. Штурмова група росіян у кадрі FPV дрона. Таку велику групу фактично неможливо ефективно та швидко уразити дронами. Стоп-кадр з відео 3 штурмової бригади Ключова проблема полягає в тому, що підрозділи ударних безпілотників мають низький темп вогню, оскільки оператор дрона може використовувати лише один дрон за раз. Враховуючи час, потрібний для підготовки дрона та польоту до цілі, виходить, що оператор може наносити один удар раз на 10–15 хвилин. Якщо враховувати оцінки ефективності використання FPV-дронів, які в різних частинах коливаються від 20 до 40%, то реальна швидкострільність знижується ще більше. Окрім того, не варто забувати, що при ураженні піхоти типові FPV-дрони через обмежену вагу бойової частини не здатні ефективно вразити розосереджену групу — вони змушені «полювати» на окремі цілі. І не кожне ураження призводить до значних пошкоджень техніки чи укріплень. Іноді для знищення однієї одиниці техніки потрібно декілька, а то й десяток успішних влучань. Крім того, серйозним недоліком FPV-дронів залишається майже повсюдне використання аналогового зв’язку, який обмежує кількість дронів, що можуть одночасно працювати на одній ділянці фронту, через перевантаження частот. Підрозділам доводиться домовлятися між собою і, так би мовити, ставати в чергу. Водночас ворог масово застосовує мототехніку, фіксувались комбіновані штурми, в яких українські підрозділи знищували біля сотні (!) мотоциклів разом із десятками одиниць бронетехніки. Подібні атаки, хоч і є фактично самогубчими, однак, враховуючи критичний дефіцит української піхоти на позиціях, часом приносять результати. Ще однією «новою» тактикою є фактичне копіювання тактики вагнерівців часів боїв за Бахмут. Вона полягає у постійній відправці піших груп, які намагаються обходити райони оборони та накопичуватись у тилу українських військ з подальшим штурмом. Абсолютна більшість подібних штурмовиків гине, однак не всі. Ті, хто вижив, забиваються в різного роду укриття, в яких поступово накопичуються і після цього штурмують українські позиції. Окрім того, не потрібно ігнорувати проблеми розвідки та координації «слабших» українських підрозділів. Часом можна побачити, що російським піхотним групам вдається просуватись посеред білого дня фактично без будь-якого опору. Звісно, такі випадки є радше винятком, однак ідея посилення слабких місць «лінією дронів» виникла не на порожньому місці. Висновок За великим рахунком, ідея створення дронової «кілзони» виникла через декілька критичних проблем, які Україні як державі не вдається вирішити напряму, тому було вирішено шукати вихід креативним підходом. Першою причиною є критична нестача піхоти на позиціях, яку не вдається поповнювати з поточними темпами мобілізації. Звідси та, певною мірою, з гуманістичних причин, було вирішено, що «повинні воювати дрони, а не люди». Однак «дроноцентрична» оборона є надзвичайно крихкою. Варто ворогу подолати зону ураження чи подавити операторів дронів вогнем — і опір значно падає. У кращому випадку ворог займає порожні укріплення, у гіршому — у стрілецький бій доводиться вступати вже самим операторам БПЛА. Що, на жаль, уже траплялося далеко не один раз. Другою причиною є великий дефіцит класичних засобів ураження та нездатність швидко наростити їх виробництво. Причиною є деградація промисловості не тільки в самій Україні, але й у країнах-партнерах (на щастя, Росія має подібні проблеми). При цьому дрони покладаються на глобальні ланцюжки постачання, комерційні вироби та Китай. Це є проблемою у довгостроковій перспективі, однак дозволяє швидко масштабувати виробництво фактично шляхом збирання готових напівфабрикатів та їх програмування. Третьою проблемою є катастрофічний дефіцит офіцерів усіх рівнів. І мова навіть не про компетентних офіцерів, а будь-яких. Це створює ситуації, коли посади доводиться закривати хоч кимось. Це призводить (з різних причин) до постійних проблем з якістю управління військами. Окрім того, опір будь-яким змінам чинить середня ланка професійної військової бюрократії. Яка склалася природним чином, але яку й замінити, за великим рахунком, ніким. Тому, замість того щоб централізовано підтягувати загальний середній рівень, було вирішено розвивати «історії успіху», які мають природною співпрацею з суміжними підрозділами підняти і їхній рівень також. Захоплюючись дронами, не потрібно забувати, що основою всього є піхота. Неважливо, скільки у небі висить дронів — якщо в траншеї фізично не сидить піхотинець, то позиція буде рано чи пізно зайнята. І добре, якщо тільки вона.

Ще півроку тому «Батяр» існував лише у вигляді креслень та обчислень. Сьогодні — це багатоцільовий ударний безпілотник, можливості якого не обмежуються діпстрайк-операціями. Розробники не порівнюють його із “Шахедом” — скоріше, ставлять у зовсім іншу нішу. І хоча це поки що лише перший проєкт команди, він має значний потенціал. Олександр Ян, 23 Травня, 2025, militarnyi.com Історія безпілотника розпочалась сім місяців тому, коли розробники з багаторічним досвідом в авіамоделюванні та інженерії вирішили втілити свої ідеї «у металі» та заснували компанію DeepStrikeTech . «Батяр» розроблявся як «камікадзе» для глибоких ударів, проте команда швидко зрозуміла: форма, конструкція та технологія виготовлення дають набагато ширші можливості. «Ми можемо використовувати той самий літак як фальшціль, бомбардувальник, або як фронтовий дрон-камікадзе. Все залежить від того, яке навантаження ми на нього ставимо, та яке програмне забезпечення використовуємо», — пояснює Віктор, представник DeepStrikeTech. Шестидесятикілограмовий безпілотник з бензиновим двигуном у версії для далекобійних операцій несе бойову частину масою у 18 кілограмів та здатен долати відстань більше 800 кілометрів. Компактний розмір та досить скромне корисне навантаження в епоху тяжіючих до більшої маси ударних дронів були обрані неспроста. Однією із цілей розробки було створення легкого безпілотника, який запускається з катапульти або автомобіля — без підготовлених майданчиків чи спеціального обладнання. Характерна форма планера дійсно нагадує російський «шахед», але схожість — лише візуальна. Його аеродинаміка була з нуля прорахована інженерами компанії, які здебільшого опирались на західну документацію. Зі слів розробників, ключова перевага такої конструкції — висока стабільність у складних маневрах, притаманних дронам-камікадзе. «Заходячи на ціль у крутому піке дрон навіть у пошкодженому стані він буде тримати поставлений курс», — каже розробник. Графічна схема безпілотника «Батяр». Фото: DeepStrikeTech У часи, коли кожна ударна операція налічує десятки або навіть сотні ракет та дронів, питання вартості стає критичним. І тут розробники знаходять розумну середину — «Батяр» коштує близько $25 000, тобто у чотири рази дешевше за такі безпілотники як «Бобер» або «Лютий». Ключовою перевагою безпілотника є використання складного навігаційного комплексу на основі декількох складових. Доволі висока вартість продиктована оснащенням сучасною CRPA-антеною та системою оптичної навігації. Навіть під сильним впливом радіоелектронних перешкод вони дозволять зберегти курс на ціль. Оптична система порівнює реальний ландшафт із супутниковими знімками і самостійно коригує маршрут. Єдиним недоліком такого рішення є чутливість до змін на місцевості, наприклад зі зміною пори року або бойовими діями, проте алгоритми «машинного зору» дозволяють компенсувати це. У випадку, якщооптична навігація неможлива, управління літака бере на себе інерціальна навігаційна система з супутниковою корекцією через захищену від перешкод CRPA-антену. Остання постачається українською компанією та є ключовим елементом від надійності якого залежить чи влучить дрон у визначену ціль на відстані сотень кілометрів. Цікаво, що в ході випробувань свого безпілотника компанія використовувала трофейні російські CRPA-антени «Комета» зняті зі збитих російських безпілотників. Це дозволило суттєво здешевити випробування перших прототипів. «Ми використовували трохи модифіковані російські CRPA-антени у яких наші партнери замінили пошкоджені елементи та програмне забезпечення. Російські антени за своїми показниками та якості співставні з нашими або трошки кращі», — розповідає представник компанії. Разом із технологічним ударним безпілотником у тому ж фюзеляжі DeepStrikeTech розробили дрон-фальшціль, пропонуючи комплексне застосування обох моделей у прориві протиповітряної оборони. Дешевий безпілотник-мішень візуально не відрізняється від ударної версії, проте коштує усього $3 500 та може взяти на себе основний удар ворожих зенітних систем. Низька вартість фальшцілі зумовлена використанням лише самих необхідних систем управління без дороговартісних оптичних систем навігації, захищених CRPA-антен та бойової частини. Замість них на борту присутні засоби, які підвищують помітність літака для ворожих радарів. Фронтовий безпілотник Для фронтового ударного безпілотника дальність польоту у 800 кілометрів є надлишковою. Тому завдяки зменшенню паливних баків розробники збільшили корисне навантаження до 26-30 кілограмів, які дрон може доставити на відстань до 100 кілометрів. Важливі зміни були внесені і у систему управління — дрон отримав камеру для управління літаком у ручному режимі з пульту оператора. На думку розробників, це — ідеальна проміжна ніша між баражуючими боєприпасами, що використовуються для ураження військової техніки, та повноцінними deepstrike-безпілотниками як «Лютий». Наразі у цій ніші на українському ринку зберігається вакуум, а попит є значим — у ближньому тилу ворога знаходяться захищені місця розташування особового складу та боєприпасів. Ударний безпілотник «Батяр» під час випробувань. Фото: «Мілітарний» У «Батяр» закладений значний модернізаційний потенціал, який у перспективі дозволить у тому ж фюзеляжі зробити набагато важчий безпілотник з потужнішою бойовою частиною, кажуть розробники. «Ми залишаємо за собою можливість нарощування потужності. У майбутньому, не змінюючи матриць і додаткового обладнання, у цей фюзеляж ми можемо встановити бойову частину масою 60-80 кг. Там просто будуть використовуватись інші конструкційні матеріали, інші двигуни з більшою потужністю. Ну і системи запуску будуть інші, це вже будуть ракетні прискорювачі», — розровідають у компанії. У компанії поки не хочуть говорити про наступні проєкти, оскільки хочуть зосередитись на завершенні поточного проєкту. Окрім технічних аспектів ними була опрацьована технологія виробництва, яка дозволила б швидко масштабувати виробництво дронів. «Модульна конструкція літака залишається повторюваною, простою та швидкою у виробництві. Ми можемо навчити нову людину працювати з корпусними елементами за 7-10 днів. Це відкриває двері до масштабного та роззосередженого виробництва у різних куточках України», — зазначають у команді. «Батяр» знаходиться на завершальному етапі розробки. Команда планує розпочати випробування у бойових умовах вже упродовж найближчого місяця, завершуючи фінальну інтеграцією систем навігації.

Попри те, що встановлення "мангала" на мотоцикл виглядало абсолютною нісенітницею, тепер варто чекати нової хвилі "мангаломанії" у РФ  Буквально декілька днів тому рашисти почали вихвалятися тим, що почали встановлювати на мотоцикли, які для ворога є штурмовим та логістичним засобом, мангалів від дронів. А тепер вже з'явилось відео зі знищенням такого мотоцикла від українських бійців із загону "90/81 Apachi", звісно - FPV-дроном. defense-ua.com З огляду на відео ворожий мотоцикліст банально заблукав, бо розгорнувся на перехресті у зоні огляду українського Mavic-а. І на таку ціль був відряджений FPV-дрон, який наздогнав мотоцикл та уразив його. І хоча на цьому можливо було б вже поставити крапку, але справа в тому, що попри всю безглуздість мангала на мотоциклі, він спрацював. Бо на наступних кадрах видно, як від знищеного мотоцикла біжить мотоцикліст. Хоча треба зазначити, що кількість осіб, яка була на цьому транспортному засобу невідома. Можливо, що це був мотоцикл із коляскою і тоді мова йде про трьох осіб, одному з яких пощастило вижити. Але у будь-якому випадку факт залишається фактом - мангал на мотоциклі спрацював. Інша справа, що мова цілком можливо йшла про кумулятивний боєприпас на FPV-дроні, який не має відповідного протипіхотного ефекту. Але, як здається, на фоні цього епізоду "манагломанія" в армії РФ пошириться й на мотоцикли. Як мінімум саме такий лавиноподібний процес пройшов із танками, які тепер масово обшиваються конструкціями типу "сарай" . І варто нагадати, що тепер в армії РФ мотоцикли використовуються, як для штурмових дій , так і для логістичних операцій. Зокрема днями у мережі з'явились фото із перетворенням мотоцикла на засіб підвозу боєприпасів - мінометних мін. Дві з яких мають кріпитися на сам мотоцикл, а ще одна - перевозитись у рюкзаку мотоцикліста.

КНДР загалом випустила близько 600 повітряних куль, в яких було лише сміття, але це маркер дуже небезпечних можливостей Пхеньяну КНДР вирішила атакувати Південну Корею у виключно незвичний спосіб - за допомогою повітряних куль, до яких було прив'язано сміття. Загалом мова йде про близько 600 таких куль, які перетнули кордон та приземлились чи впали на території країни. defense-ua.com Попри те, що мова йде саме про сміття, про це стало відомо лише після того, як пакети з ним були досліджені корейськими військовими на предмет радіаційної, хімічної та біологічної небезпеки. Тобто попри те, що для "атаки" були використанні саме такі низькотехнологічні засоби, потенційна загроза від них значно більша за необхідність попрацювати мітлою. На фоні цього можливо просто нагадати, що повітряні кулі вже дуже давно розглядаються як носій саме біологічної зброї. А все почалось із Другої світової війни та Японії, яка наприкінці 1944 року почала "бомбардувати" США за допомогою повітряних куль Фу-Го. Ці кулі із діаметром 10 метрів за 72 години мали перелетіти Тихий океан та скинути п'ять бомб (чотири запалювальні по 5 кг та одну осколково-фугасну вагою 15 кг). Загалом було випущено 9300 Фу-Го, але лише близько 300 з них були помічені над США. Попри те такі атаки були майже безрезультатні, у Пентагоні максимально втаємничили самі атаки, щоб не дати ворогу підтвердження того, що повітряні кулі взагалі долітають. Однією з причин було побоювання того, що японці замість запалювальних бомб, якими намагались взимку підпалити ліси, почнуть закидувати біологічну зброю. Аеростат Фу-Го І вже на початку 1950-х у США створили аеростатну бомбу E77, яка мала нести боєприпас начинений спорами зернової іржі, яка мала знищити злакові культури. При цьому доволі просто було вирішено питання розпорошення - за допомогою звичайного пір'я на якому й переносились спори. Тобто для КНДР, яка активно демонструє свої ракетні технології та заради "красивої картинки" готова залпом випускати по 18 ракет KN-25 , питання опанування технологій 80-річної давнини не є чимось складним. Більше того, вважається, що КНДР має біологічну зброю ще з 60-х років і активно її розвиває, маючи значні запаси. Саме тому використання КНДР повітряних куль зі сміттям насправді є доволі серозним викликом для Південної Кореї. А факт того, що такі засоби доставки впали на території країни прямо показує, що подолати такими засобами навіть доволі розвинену протиповітряну оборону цілком можливо. Північнокорейська повітряна куля зі сміттям Нагадаємо, що КНДР час від часу здійснює подібні провокації. Зокрема у грудні 2022 року атакувала повітряний простір Південної Кореї за допомогою безпілотників , які прорвали ППО країни. Після чого було повідомлено про кардинальні зміни у методах та засобах перехоплення БПЛА .

Велика Британія сьогодні активно просуває розробку різних лазерних систем для потреб свого війська defense-ua.com На початку цього року стало відомо, що британці вперше здійснили постріл зі своєї лазерної системи DragonFire, яка в майбутньому може стати на озброєння як сухопутних сил, так і флоту — і передусім перевагою такого комплексу є вартість пострілу, яка становить менш як 10 фунтів. Водночас тоді ж відзначалося, що цей лазер може поцілити в монету на відстані у 1 км. Як розповідає видання UK Defense Journal , з 2017 року на цю прискорену програму було інвестовано 100 млн фунтів стерлінгів від міноборони та промисловості; як відзначив міністр оборонних закупівель Джеймс Картлідж, оборонне відомство країни планує й надалі інвестувати в лазерні технології, щоб "забезпечити передові можливості збройних сил". Так, за його словами, на програму створення лазерної зброї DragonFire з квітня 2024 до квітня 2027 року — тобто на три роки — буде виділено 350 млн фунтів стерлінгів інвестицій, які мають забезпечити мінімальний потенціал для розгортання цієї системи. DragonFire Крім того, варто згадати, що Велика Британія у цьому напрямку готова на дійсно неочікуваний експеримент — передати Україні прототипи цього бойового лазера, і навіть тоді, якщо вони не будуть готові на 100%. Таким чином, британці матимуть унікальну можливість протестувати свою розробку на реальному полі бою, довести ефективність такої системи, а у разі потреби — за відгуками наших військових внести ті чи інші корективи у розробку. Раніше Defense Express розповідав, що крім лазера DragonFire, Велика Британія також тестує бойову протидронову "мікрохвильовку" Ealing .

Рішення для захисту від російських крилатих ракет вже винесено на розгляд польського парламенту, проєкт отримав назву "Павутиння" Лише через понад два роки після того, як у Польщі 16 грудня 2022 року прогавили російську крилату ракету , що впала під містом Бидгощ у 450 км від кордону та вже третього епізоду із порушенням ворожими ракетами повітряного простору країни, у Варшаві нарешті почали здійснювати дієві кроки щодо унеможливлення такої ситуації. defence-ua.com Для цього до польського Сейму внесено законопроєкт, який має на меті утворення мережі зі спостережних постів, які доповнять наявну та заплановану мережу радіолокаційних станцій. Проєкт отримав назву "Павутиння" [Pajęczyna] та передбачає активне використання вже наявної інфраструктури, пише Defense24 . Читайте також: Ворог з початку року на Київ спрямував 37% всіх своїх крилатих ракет, а "Цирконів" випущено більше ніж вважалось Ідея полягає у використанні веж цивільного призначення, в першу чергу пожежних. Вони розкидані по всій країні, мають середню висоту у 35 метрів та дозволяють вести огляд на 10-15 км. Облаштування постів пожежної сигналізації у польських лісах (джерело: Centrum Koordynacji Projektów Środowiskowych) З таких веж 40% вони вже автоматизовані та мають камери для комп'ютерного моніторингу, інша частина все одно передбачає розміщення людей, що мають вести візуальний моніторинг. Також планується використати значно краще розгалужену систему з вежами мобільного зв'язку зі встановленням сенсорів. За надання своєї інфраструктури, зокрема доступу до камер або самих веж для встановлення там систем виявлення, або виконання ролі спостерігача планується виплачувати грошове заохочення. У ролі системи сенсорів планується використати оптико-електронні системи виявлення об'єктів, які в автоматизованому режимі зможуть виявляти рухомі об'єкти. Надалі, після модернізації, таку систему можливо буде розширити за рахунок камер, які встановлені на дорогах, портах та інших інфраструктурних об'єктах. З боку Defense Express зазначимо, що, скоріш за все, у Польщі не стануть ігнорувати український ефективний досвід й також встановлять на вежі акустичні сенсори. У іншому випадку ухил лише на візуальний пошук може бути обмежений банальним часом доби та погодою. Зрештою поляки вирішили використати досвід України із додатком "єППО", коли кожна людина може сигналізувати про рух літальних апаратів. Але на відміну від використання цього застосунку всіма охочими у Польщі наразі розглядається варіант з його використанням лише особами, які пройдуть відповідний вишкіл. єППО У випадку потреби вони мають зайняти відповідну позицію зі значним оглядом, визначити тип та приблизний курс об'єкта, а також якщо вийде, додати конкретну модель літального апарата, його висоту та відстань від поста спостереження. Ця інформація буде циркулювати у єдиній мережі і спостережні пости до яких рухається ціль мають отримати вже уточнену інформацію з даними, що саме та де їм необхідно видивлятися. Планується, що законопроєкт буде винесений на розгляд польського парламенту вже на наступній сесії та отримає найвищий пріоритет.

Чому окупанти зробили такий специфічний захист, і про що це може насправді говорити Вчора російські окупанти під час одного із штурмів біля Красногорівки застосували зокрема танк Т-72, який отримав на перший погляд уже взагалі гротескну форму захисту від наших безпілотників у вигляді "сараю". Особливо виділялось те, що ця машина йшла в голові колони, а інші танки чомусь такий "царь-сарай" не отримали. defence-ua.com Цей епізод отримав неоднозначну оцінку, бо з однієї сторони це виглядає як справедливий привід до тролінгу рашистів, а з іншої сторони звучали не перевірені наразі повідомлення про те, що цей ворожий Т-72 із "сараєм" зміг уникнути ураження від Сил оборони України та висадити десант на одній із позицій. Читайте також: Як підвищити боєготовність десантного флоту - у США вирішили дослідити це питання Рашистський Т-72 із "сараєм" на полі бою, квітень 2024 року, зображення з відкритих джерел Пізніше у відкритому доступі з’явились додаткові зображення цього російського Т-72 із "царь-сараєм" проти дронів, які дозволяють краще оцінити функціонал, закладений росіянами у цей формат захисту. Для початку можемо побачити, що цей ворожий танк був оснащений тралом КМТ-7, з чого можна зробити висновок, що ця машина йшла в голові колони саме для прориву мінних загороджень від Сил оборони України, а зведення "сараю" було для того, щоб мінімізувати можливість ураження нашими безпілотниками. Окремо відзначимо, що так як зображення є нечіткими, то доволі складно побачити, чи поставили рашисти на башту цього Т-72 так званий "царь-РЕБ", який потім був прикритий "сараєм", чи ні. Але таку ввідну треба було проговорити хоча б тому, що будь-які новації від ворога на полі бою особливо зараз слід піддавати якомога детальнішому аналізу. Рашистський Т-72 із "сараєм" в проекції зпереду, квітень 2024 року, зображення з відкритих джерел Окремо важливою деталлю є конструкція самого "сараю" та її можливий функціонал. На первинних зображеннях виглядало так, що це просто громіздка конструкція, яка може посилювати захист танка за рахунок можливого погіршення ходових якостей, а розміщення десанту там навряд чи можливе. Однак дещо пізніше з’явились додаткові зображення цього рашистського Т-72 із "сараєм", де можемо побачити, що в кормовій частині ця конструкція може бути достатньо просторною, щоб розмістити певну кількість бійців окупаційних військ. Тобто виходить, що "сарай" захищає не тільки сам танк, але й також десант на його борту. Рашистський Т-72 із "сараєм" в проекції зпереду, квітень 2024 року, зображення з відкритих джерел А на цьому моменті виникає наступний момент. Все частіше звучать повідомлення про те, що ворог зараз постійно намагається висаджувати із бронетехніки одразу по 20-25 осіб десанту для штурмів позиції. І наразі не є відомим, чому саме така кількість – тобто чи це рашисти на одну машину садять одразу кілька штурмових груп, що мають діяти автономно, але під прикриттям одного танка чи ББМ, чи ж окупанти пішли на певні зміни в структурі своїх штурмових груп шляхом їх "укрупнення".

Як це не дивно, але зібраний з водопровідної труби, фанери та пластикових баклажок український дрон-камікадзе - найкраще рішення з усіх можливих По ворожих позиціях вже на постійній основі прилітають нові українські дрони-камікадзе, які відрізняються тим, що зібрані, як говорять, з "г*вна та палок", при цьому на "палках" навіть зекономили. defence-ua.com Доволі габаритний дрон зібраний з фанери, яку, як здається, обшили щільним поліетиленом, паливний бак - 5-літрові баклажки, хвіст - водопровідна труба, апаратний відсік - фанерний ящик. Читайте також: Китай зробив "копію" Ми-28 з індексом Z-21 на базі клону Black Hawk під назвою Z-20 Здається - немає тут чим хизуватись, бо точно не відповідає жодним уявленням про сучасне озброєння. Але саме так і має виглядати ідеальний дрон-камікадзе. Бо вся його задача - здійснити один єдиний у своєму житті політ, який має завершитись тим, що він просто вріжеться у ціль. Таким чином найдорожче, що в ньому є - малогабаритний двигун внутрішнього згорання та система управління. А в теперішніх умовах: чим дешевша конструкція, яка забезпечує цей єдиний, але яскравий політ - тим краще. Якщо її можливо зібрати з асортименту невеликого будівельного магазину - це ідеально. Якщо для цього немає потреби у високоточних верстатах та висококваліфікованих робітниках - ще краще. Саме це й демонструє такий український дрон-камікадзе, назва якого невідома, але з однією характерною ознакою - наліпкою з героями мультсеріалу The Simpsons. Також ворог зазначає, що камера цього дрона кріпиться до нього знизу. Тобто такий дрон-камікадзе є класичним баражуючим боєприпасом з можливістю керування на термінальній ділянці, а не лише для удару по стаціонарних цілях. Хоча ще "бідніша" комплектація також не виключена. Водночас такі деталі, як розмір бойової частини, а також дальність польоту залишаються невідомими. Але з огляду на розмір паливного бака можливо припустити, що він все ж таки призначений для ударів по об'єктах на дальності у декілька десятків кілометрів від лінії фронту. А на останок можливо навести слова одного з відомих українських конструкторів озброєння: "зробити дорого й дурень зможе, складно зробити дешево".

Вслід за широким використанням на полі бою дронів різного призначення, поширення також набувають й наземні роботизовані платформи Збройні Сили України сьогодні розширюють експлуатацію на полі бою різних наземних роботизованих платформ — від невеликих роботів для мінування територій і до систем на кшталт THeMIS, які використовуються для транспортування обладнання та боєприпасів, евакуації поранених тощо. І також безпосередньо бойові системи, наприклад, раніше цього місяця ЗСУ показали, як б’ють рашистів українським бойовим роботом Ironclad з дистанційно керованим модулем "ШаБля" від компанії Roboneers. defense-ua.com Разом з тим, цікавим у цьому контексті є звичайно передусім досвід та відгуки наших військових, які використовують такі системи на полі бою — деякі деталі про практику експлуатації наземних роботизованих платформ в інтерв’ю Армія TV розповідає командир 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького полковник Володимир Сіленко. "Я мав практичну роботу із застосуванням наземних роботизованих систем різного напрямку", — розповідає військовий. Йдеться як про евакуацію поранених, так і роботу разом з 5-ю штурмовою бригадою, з якою використовували встановлений на базову платформу кулемет Browning M2, що вів вогонь по противнику. "В цілому це цікаві системи; знову ж таки, чому — тому що ми не так наражаємо на небезпеку особовий склад", — відзначає Сіленко. На його думку, кількість таких систем у військах буде нарощуватися й удосконалюватися, зокрема натякає на можливість збільшення дальності управління такої зброї. "Інша справа — наскільки противник буде це все уражати своїми силами та засобами. Знову ж таки, FPV, протитанкові засоби і так далі", — відзначає військовий. "Тут є плюси, що ми витрачаємо одну людину, яка просто везе цей дрон, який "несе" одного, а то і два поранених, а не використовуємо на кожного по два, по три, а то й по чотири особи на одного пораненого", — говорить Сіленко про переваги використання роботизованих платформ для евакуації поранених. Звичайно, що є в таких платформах і свої недоліки, зокрема влітку через рослинність може бути обмежена видимість для дрона, а також що такі платформи не завжди можна успішно використовувати в умовах складного рельєфу місцевості. І що, наприклад, на одному напрямку така платформа може бути ефективною, тоді як на іншому — ні.

Удар Повітряних сил по аеродрому Бельбек у поки окупованому Криму став черговим епізодом далекобійних високоточних ударів по стратегічних об'єктах РФ Повітряні сили ЗСУ, 31 січня, завдали чергового успішного удару по ворогу, атакувавши аеродром Бельбек у поки окупованому Криму. Цей аеродром вже не вперше зазнає атак, бо є місцем базування 38-го винищувального авіаполку РФ на літаках Су-30СМ2 та Су-27, але на ньому базується й інші підрозділи тактичної авіації "ВКС" РФ, а восени минулого року його підготували під базування МиГ-31, намалювавши їх силуети у спробі ввести в оману . defense-ua.com З огляду на все, удар був завданий крилатими ракетами Storm Shadow/SCALP, які вже давно є відвідувачами важливих об'єктів окупантів. Про це говорить повідомлення від Командувача Повітряних сил ЗСУ Миколи Олещука. Й цілями на аеродромах для них є в першу чергу заглиблені командні пункти. Зокрема сам такий об'єкт був знищений у ніч з 5 на 6 січня на аеродромі у Саки . Завдяки відео з влучанням однієї з ракет, вже є результати OSINT-геолокації. За її результатом, одна з ракет влучила по підземному командному пункту самої авіабази. Геолокація місця одного з ударів по аеродрому Бельбек (@DniproOsintNew) Але один з російських Telegram-каналів ASTRA пише, що у результаті удару уражено пункт зв'язку, вказуючи номер в/ч 80159. Але цей номер усього 38-го винищувального авіаполку РФ, а на цій авіабазі розміщено радіоцентр штабу всієї авіації ЧФ РФ. Радіоцентр штабу авіації ЧФ РФ на авіабазі "Бельбек" Враховуючи те, що зазвичай ніколи не запускається одна ракета, то скоріш за все й цілей ударів було значно більше, тому знищення ще й цього заглибленого об'єкта є цілком ймовірним. Також є неофіційна інформація й про ураження радіолокаційних станцій. На аеродромі Бельбек РФ тримала коштовні РЛС типу "Небо" . Водночас поява інформації щодо ураження літаків наразі виглядає доволі сумнівною. Зрештою для Storm Shadow/SCALP це не дуже зручна ціль через те, що їх бойова частина, в першу чергу, призначена для знищення захищених підземних об'єктів. Зрештою є інформація, що після удару по аеродрому Бельбек, який стоїть на березі моря, відбувся зсув ґрунту на береговій лінії. А це вже прямо вказує на те, що як мінімум частина вибухів була підземною. Але, скоріш за все, доволі скоро з'являться високоякісні супутникові знімки результатів удару, бо вчора та сьогодні над окупованим Кримом - безхмарна погода.