Записи автора News Prime

Yann 14 Квітня, 2023 Російський гвардійський ракетний крейсер проекту 1164 «Москва». mil.in.ua Ракетний крейсер «Москва» був найбільшим кораблем Чорноморського флоту РФ та належав до трьох кораблів далекого океанічного плавання проєкту 1164 «Атлант», які були створені для знищення авіаносних груп супротивника. Втрата корабля такого класу для Росії має значення і досі – не лише з статусної точки зору, а й суто з військової. При цьому низка обставин загибелі флагмана Чорноморського флоту досі залишається під покровом таємниці. 24 лютого 2022 року під час російського вторгнення в Україну корабель брав участь у захопленні острова Зміїний: був командним пунктом в ордері з фрегатом «Адмірал Ессен» та патрульним кораблем «Василь Биков», які виконували блокаду. Саме крейсеру «Москва» український прикордонник сказав слова «Російський воєнний корабель, йди нахуй». 24 лютого українські прикордонники відмовилися здатися у полон і близько 18:00 розпочалась атака на острів. «Москва» обстрілювала ділянку суші з корабельної гармати АК-130. Унаслідок удару більшість споруд на острові була зруйнована. Після кількох годин бою о 22:00 Державна прикордонна служба України оголосила, що російські окупанти захопили острів. За деякими даними, згодом крейсер «Москва» також брав участь у морській блокаді Одеси, Миколаєва та Очакова. Увечері 13 квітня 2022 року українські військові нанесли по російському крейсеру удар крилатими ракетами «Нептун» в районі острова Зміїний та завдали йому серйозних пошкоджень. А ввечері 14 квітня міністерство оборони Росії повідомило, що крейсер затонув під час буксирування в порт призначення. Аналіз радіолокаційних супутникових зображень північної частини Чорного моря від 13 квітня дозволив виявити потоплене судно. Корабель, що відповідає розмірам і положенню «Москви», геолоковано тут (45°10’43.39″N, 30°55’30.54″E). Ця позиція знаходиться на схід від острова Зміїний, за 150 кілометрів від Одеси та за 90 кілометрів від українського узбережжя. Хроніка 13 квітня близько 16 години у Чорному морі українські військові виявили російський ракетний крейсер «Москва», що стояв за 120 кілометрів від берега в районі острова Зміїний. Одразу після верифікування та захоплення цілі оператори ракетного комплексу виконали пуск двома ракетами Р-360. У річницю події в мережі вперше опублікували відео запуску цих протикорабельних ракет, які, як заявляється , і потопили російський ракетний крейсер “Москва”. А уже пізно ввечері 13 квітня українські ЗМІ та політики почали публікувати заяви , що ракетний крейсер «Москва» був уражений двома ракетами «Нептун» українського виробництва. Кількома годинами пізніше, вже 14 квітня, про пожежу на борту крейсера оголосило міноборони РФ. У повідомленні йшлося, що через пожежу на борту крейсера здетонував боєзапас. Причини пожежі в міноборони не назвали, заявивши лише, що вона “встановлюється”. Згодом там заявили , що пожежу на борту «Москви» локалізували, а постраждале судно відбуксовують до невизначеного порту, можливо, до військово-морської бази в Севастополі на окупованому Кримському півострові. Усе це відбувається на тлі непідтверджених заяв про те, що насправді корабель затонув. Того ж дня, 14 квітня, в мережі з’являється перше фото понівеченого корабля, зроблене з борту російського рятувального буксиру «Шахтер», який прибув на допомогу «Москві». Палаючий крейсер «Москва». Квітень 2022. Фото: oryxspioenkop.com На опублікованому фото видно, що крейсер отримав дві пробоїни трохи вище ватерлінії – в районі вертолітного ангару та димової труби. Попадання в районі останньої призвело до великих руйнувань, пожежі та сильного крену на лівий борт через затоплення, проте слідів детонації боєкомплекту немає. З моменту попадання ракет і по середину дня 14 квітня корабель продовжував горіти. Видно, що перед затопленням «Москва» спочатку вигоріла зсередини, з більшості ілюмінаторів по лівому борту йшов сильний дим, що дозволяє припустити великий масштаб пожежі внутрішніх приміщень. На кораблі відсутні рятувальні човни, які зберігались ззовні у задній частині корабля, поряд з вертолітним ангаром, а також розгорнутий кран, що свідчить про проведення евакуації екіпажем судна. Також на кораблі відчинено двері вертолітного ангару. Увечері того ж дня (близько опівночі 14 квітня) міноборони Росії повідомило, що під час буксирування крейсера в порт призначення через пошкодження корпусу, отримані в ході пожежі від детонації боєзапасу, корабель втратив стійкість і в умовах штормового хвилювання моря затонув. Однак, за метеорологічними даними, у той день Чорному морі не було шторму й висота хвилі становила близько 1 метра, а швидкість вітру – близько 14 вузлів, що вказує на м’яку погоду. Згодом оперативне командування ЗСУ «Південь» опублікує перехоплення радіоперемовин екіпажу флагмана після влучання двох ракет в борт корабля. На плівці задокументовано, імовірно, перші хвилини після влучання ракет. “ Москва, перший, дві пробоїни, гвинт став, зарився, лягає на бік… “, – каже радист корабля. Він повідомляє, що корабель отримав пробоїни нижче ватерлінії, крен корабля 30 градусів, місток відрізано (імовірно, сильною пожежею). “ Провести буксирування немає ходу для зближення, проводимо посильний порятунок екіпажу “, – чути на записі. Можливі деталі Згідно статті, опублікованої виданням “ Українська правда “ , російський флагман був потоплений у дощовий похмурий день, що, імовірно, створило ідеальні умови для того, щоб дві ракети комплексу “Нептун” досягли корабля та потопили його. За словами співрозмовників видання, погода над морем створила умови, за яких сигнал від радару протикорабельного комплексу побачив ціль. Сигнал відбивався від хмар до поверхні води, а від неї назад до хмар – і в такому коридорі радар “добив” аж до «Москви» та зміг навести ракети. Причини ураження крейсеру «Москва» Головним питанням в цій історії залишається те, чому дві ракети не були збиті на етапі проходження протиповітряної оборони «Москви». До систем ППО крейсеру входили потужні ЗРК середньої дальності С-300Ф, ближнього радіусу Оса-М, та зенітні гармати, котрі утворювали три ешелони оборони від повітряних загроз. Першим ракети мав зустрічати комплекс С-300Ф з радіусом дії до 75 кілометрів (ракета 5В55). У випадку прориву оборони ціль на дистанції 10-15 кілометрів мала зустріти одна з установок Оса-М, а в разі обходу оборони і цієї системи останнім рубежем мав стати вогонь шестиствольних 30-мм гармат АК-630. Основним недоліком цієї багатошарової системи ППО виявилась характеристика мінімальної висоти перехоплення ракетних систем. Так, заявлена виробником мінімальна висота перехоплення цілей С-300 “Форт” становить 25 метрів, що обумовлено системою вертикального пуску та необхідністю набору швидкості для ракети. Такий недолік став фатальним в процесі перехоплення крилатих протикорабельних ракет “Нептун”, котрі на фінальному відрізку польоту опускаються на висоту 3-5 метрів над поверхнею моря для того, аби максимально довго знаходитись непоміченими у полі зору корабельних радарів. Перехоплення ракет на низькій висоті в ближньому радіусі дії мав би забезпечувати один з двох комплексів Оса-М, мінімальна висота перехоплення цілей котрих становить 5 метрів, чого теоретично мало бути достатньо. Проте тут варто враховувати і висоту встановлення самого комплексу над рівнем моря, що становить 15-20 метрів. Останнім, що могло захистити корабель від повітряної загрози, мав стати щільний вогонь чотирьох шестиствольних гармат АК-630, скорострільність кожної з яких становить 5000 пострілів за хвилину. Управління цими комплексами здійснюється системою керування вогнем МР-123 «Багира», котра здатна автоматично виявляти, відслідковувати та вести вогонь по високошвидкісним цілям за допомогою ЛРС та оптичної станції. Креслення з виділеними системами корабля. На картинці: 4 – зенітні гармати АК-630, 34 – пускова установка Оса-М. Фатальні несправності 20 квітня в мережі була анонімно опублікована стаття під гучним заголовком “ Екіпаж «Москви» зраджений своїми “. Публікація містила скани довідки про технічний стан ракетного крейсеру «Москва» від 10 лютого 2022 року, тобто за місяць до початку повномасштабного вторгнення. Документ має важливі відомості про незадовільний стан багатьох критичних систем та агрегатів. Це вказує на низьку боєздатність корабля включно його з системами ППО. Так, в довідці перелічено ряд несправностей в ракетно-артилерійській частині систем ППО корабля: ЗРК С-300 “Форт” – при перевірці електронного пострілу після захоплення цілі немає прив’язки ракет до цілі, не загорається табло на пристрої ФИ231К, немає розгортання на індикаторі обстановки при роботі прийомно-передавального каналу №1, несправний пристрій ФЭ21A. Загорається несправність запобіжників елементу захисту, нестабільна робота пристрою ЦВМ №1,2 , не проходить режим “Тест ФК”, на пристрої ФВ27Ф горить несправність (канал 1), при виході на високе розгортання на блоці ФИ234К викривлена. ЗРК “Оса-МА” №1 – антенний пост – немає випромінення СОЦ (станція виявлення цілей). ЗРК “Оса-АМ” №2 – потребує налаштування ФК-1, немає стопоріння антени СОЦ, постійний сигнал імітованої цілі на індикаторі дальності. АК-630 №1 – несправний блок керування, відсутня напруга 27 вольт, необхідна заміна автомату Ао-18 №3 в зв’язку з граничною кількістю настрілу на ствол. Несправності радіотехнічної частини систем ППО: МР-800 – радянський і російський комплекс далекого радіолокаційного огляду, призначений для виявлення повітряних цілей. Комплекс складається з двох радіолокаційних станцій, антени яких розташовані в антенній посадці тильними сторонами один до одного. Працює в поєднанні з ЗРК С-300Ф. Несправності: пристрій №2П-1 (перший канал) неробочі субблоки В110-1 ФИТ. Потрібний ремонт субблоків, не вмикається другий каскад першого каналу пристрій №2 (1 канал), пробоїна текстолітової пластини, необхідна заміна підшипників на АТТ-50-400 №2 (ІІ канала), АТО-20-400 (резервний) при роботі несанкціоновано вимикається, спрацьовує автомат захисту агрегату, 1 канал пристрій 2-О (1) – несправний теплообмінник, 1-2 канал пристрій 14-2 блок ЗВА не задає швидкість оберту антени в основному режимі (працює в резервному). МР-123 “Багіра” – російська корабельна система управління артилерійським вогнем. Комплекс призначений для керування артилерійськими зенітними установками АК-630. Забезпечує вогонь по повітряних цілях, включаючи низьколітаючі. МР-123 №1 (носова частина) – немає фокусування телевізиру на пристрої №3. МР-123 №2 (лівий борт) – несанкціоноване падіння напруги при переході із режиму “Ручное” в режим “Поиск”. МР-123 №3 (правий борт) – відсутнє зображення на телевізирі, ширина променів в режимах “Захват” та “Автомат” не відповідають технічним умовам. Немає індикації контрольної лампи “Сканер ВКЛ.” На панелі КАП пристрою №3 (відсутнє сканування променю), пристрій №1 не керується за кутом місця. Тобто, корабель вийшов у море із низкою серйозних несправностей в системі дальнього радіолокаційного виявлення МР-800, частина операцій виконувалась на резервних системах. Проблеми також були присутні і у функціонуванні С-300Ф. Одна з установок ЗРК Оса-М (№1, імовірно, по лівому борту) не могла виявляти цілі та була недієздатною, другий комплекс мав проблеми з системю виявлення, а також індикатором цілей, потребував налаштування підсистем. Система керування вогнем носової АК-630 не могла навестись на ціль по електрооптичному каналу через проблеми із візиром, АК-630 на лівому борту мала проблеми в системі живлення та могла дати відмову під час роботи. Варто відмітити, що на фото ураженого крейсеру чітко видно повернутий в похідне положення радар 3Р41 «Волна», котрий мав супроводжувати та підсвічувати виявлену повітряну ціль. Те, що антена радару дивиться не в сторону лівого борту, звідки прилетіли ракети, говорить як мінімум про те, що радіолокаційний комплекс МР-800 не виявив пуск та політ цілей аж до моменту влучання, а як максимум – те, що один із радарних комплексів був взагалі вимкнений/несправний. РЛС супроводу та підсвічування цілі 3Р41 «Волна». Халатність екіпажу Крейсер «Москва» мав необхідні системи виявлення та перехоплення повітряних загроз. Проте окрім технічних можливостей важливою є і підготовка персоналу, котра має бути на дуже високому рівні, оскільки кораблі мають лише кілька хвилин, щоб відреагувати після виявлення ракети – всі необхідні заходи повинні бути здійсненні максимально швидко, що може зробити лише добре навчений персонал. За інформацією з російських документів внутрішнього користування, на борту крейсера проходили строкову службу 248 матросів, що, очевидно, негативно вплинуло на ряд заходів через низький рівень кваліфікації останніх. Міноборони Росії не називає кількість строковиків, проте офіційно визнало їх присутність. Зенітний ракетний комплекс С-300Ф, що стоїть на ракетному крейсері Москва та ряді других великих кораблів ВМС Росії, відомий своїм низьким рівнем автоматизації, через що від екіпажу системи вимагається дуже високий рівень компетенцій та натренованості. Відомо, що у військово-морському флоті РФ для проведення зенітних стрільб з цього комплексу в ході навчань або державних випробувань було нормою попереднє запрошення представників заводу-виробника на корабель та багаторазове відпрацювання стрільб за їхньої участі разом з екіпажем. Відомий випадок, коли під час державних випробувань важкого атомного крейсеру проекту 1144 “Кіров” непідготовлені оператори комплексу просто “пропустили” повітряну мішень на відстань меньше 10 кілометрів – не встигли зреагувати на неї. Також виникають питання і до підготовки екіпажу в розрізі організації боротьби за живучість. За інформацією із російських джерел, екіпаж почав покидати судно в перші години після початку інциденту, відмовившись від проведення заходів з порятунку корабля. Цю версію підкріплює характер розповсюдження пожежі вздовж усього корабля, що можливо лише за умови відсутності створених екіпажем “рубежів оборони”. Крен корабля на лівий борт в 30 градусів, який став причиною забору води та затоплення крейсера, також міг бути компенсований контрзатопленням протилежних до місця пробоїни відсіків. Це стандартна практика на усіх флотах світу та відпрацьовується в теоретичних умовах на навчаннях. На опублікованих фото за 14 квітня яскраво видно відкриті ілюмінатори на борту корабля, що суворо забороняється корабельним уставом під час виходу в море. Наскрізний рух свіжого повітря лише підсилив пожежу у відсіках судна. Одними із винуватців затоплення корабля та гибелі російських моряків варто вважати і командування чорноморського флоту та безпосередньо капітана корабля, котрі, маючи інформацію про критичні несправності бортових систем, допустили вихід крейсера у море. Втрати особового складу Достеменно невідомо, скільки членів екіпажу вижили або отримали поранення. Згідно з відкритими даними, штатна чисельність екіпажу “Москви” становила від 510 до 758 осіб. Відомо, що на крейсері проходили службу солдати строкової служби. Міністерство оборони Росії заявляє, що 396 моряків на кораблі врятовано, 18 моряків загинуло та ще 10 залишаються зниклими безвісти, проте реальні цифри перевірити неможливо. Ряд інтернет-видань з посиланням на власні джерела повідомляють про 37-40 загиблих та велику кількість поранених. Достеменно відомо, що в ході інциденту загинув командир ракетного крейсера «Москва» капітан І рангу Купрін Антон Валерійович. Командир ракетного крейсера «Москва» Купрін Антон Валерійович загинув 13 квітня 2022 року. На підтвердження версій про порятунок більшої частини особового складу говорить факт довгого знаходження корабля на плаву (близько доби), що дало час на евакуацію та версія про відсутність заходів боротьби за живучість. Підвердженням цьому також слугує відсутність рятувальних човнів та вертольоту на борту судна. Батьки зниклих російських моряків розповіли про те, що в Росії приховують інформацію про зниклих членів екіпажу крейсера «Москва». Мати матроса-строковика Єгора Шкребця, який служив на крейсері «Москва» і зник безвісти, розповіла , що вони з чоловіком були у шпиталі в Скелястій бухті, куди привезли поранених з потопленого корабля. Там, за її словами, було близько 200 постраждалих моряків. Загалом, як стверджує мати Шкребця, на кораблі було понад 500 людей. « Ми кожну обпечену дитину дивилися. Не можу передати, як це важко, але я не знайшла свого. Там було лише двісті людей, а на крейсері було понад п’ятсот. Де решта? І Краснодар підняли, і решту, все обдзвонили, але не можемо знайти », – сказала Ірина Шкребець.

Державний концерн “Укроборонпром” передав Силам оборони України партію нових артилерійських снарядів калібру 122-мм. mil.in.ua Про це повідомила пресслужба концерну. Виробництво цих артилерійських боєприпасів налагоджено за кордоном у кооперації з однією з країн НАТО. За даними державного концерну, снаряди виробляються на закордонних потужностях, але за українською технологією та із залученням фахівців української оборонної промисловості. Партія 122-мм боєприпасів для українських військових, квітень 2023 Фото: “Укроборонпром” Снаряд калібру 122-мм українські артилеристи використовують для причіпних гаубиць Д-30 та САУ 2С1 “Гвоздика”. В “Укроборонпромі” наголошують, що це вже третій вид боєприпасу після мінометної 120-мм міни та танкового 125-мм снаряду , який виготовляють за українською технологією та із залученням українських вузькопрофільних фахівців на закордонних потужностях. Попередня партія боєприпасів була відвантажена Збройним силам України минулого місяця. 122-мм боєприпас, березень 2023 Фото: “Укроборонпром” Замовленню нових снарядів передували заводські випробування, на яких, за даними концерну, фахівці підтвердили необхідні тактико-технічні характеристики снаряду – міцність корпусу при пострілі, стійкість спорядження, максимальну дальність стрільби, купчастість при стрільбі та повноту розриву боєприпаса. У понеділок, 10 квітня, “Укроборонпром” відвантажив українським військовим партію нових 125-мм танкових снарядів, які також спільно виробляються за кордоном. Осколково-фугасні 125-мм танкові снаряди українського виробництва на потужностях однієї з європейських країн для Сил оборони України. Квітень 2023. Фото: “Укроборонпром” У березні державний концерн повідомив, що розпочав виробництво 125-мм снарядів до танкових гармат. Осколково-фугасні 125-мм танкові снаряди українського виробництва на потужностях однієї з європейських країн для потреб Сил оборони України. Квітень 2023. Фото: “Укроборонпром” У першу чергу йдеться про випуск танкових осколково-фугасних снарядів. Осколково-фугасний 125-мм танковий снаряд українського виробництва на потужностях однієї з європейських країн. Березень 2023. Фото: “Укроборонпром” “На замовлення Міністерства оборони України вже поставлено першу партію 125-мм снарядів для танків Т-64, Т-72 і Т-80, якими Сили безпеки та оборони України б’ють окупантів”, – повідомили в “Укроборонпромі”. Танкові осколково-фугасні 125-мм снаряди українського виробництва на потужностях однієї з європейських країн для потреб Сил оборони України. Квітень 2023. Фото: “Укроборонпром” У концерні наголосили, що загалом Україна вперше за часи незалежності розгорнула власне виробництво боєприпасів для різної зброї.

Україна провела черговий обмін полоненими, вдалося повернути 100 військових. Серед них 80 чоловіків та 20 жінок.  mIl.in.ua Про це повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Серед звільнених військових 10 офіцерів, інші – представники сержантського та рядового складу. Наймолодшому з визволених захисників 19 років. “ Цього разу вдалося визволити 24 нацгвардійців, 22 прикордонники, 22 представники Військово-морських сил, 21 військовослужбовця Збройних сил України та 11 тероборонців “, – йдеться у повідомленні. З російського полону повернули 100 військових, 10 квітня 2023 Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Звільнені військові брали участь у боях на херсонському, харківському, донецькому, київському, запорізькому та сумському напрямках. Серед них – оборонці Маріуполя, Бахмута та Гостомеля, а також захисники Чонгара, острова Зміїний, ЗАЕС та ЧАЕС. З російського полону повернули 100 військових, 10 квітня 2023 Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Майже половина зі звільнених з полону військових мають важкі поранення і хвороби або зазнали катувань. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими продовжує роботу над поверненням полонених додому. Російські медіа повідомляють, що на територію РФ повернулося 106 росіян. Нагадаємо, на початку квітня уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про звільнення 12 українців, які перебували в російському полоні.

Військова допомога ВМСУ Патрульні катери Річковий флот США Україна Флот Захист річкових і прибережних морських районів є актуальною проблемою з моменту початку російської агресії в Україні. І це не дивно, бо саме річкові і морські торгові шляхи є пріоритетною ціллю для ворожих диверсійних груп, так як їх блокування спроможне паралізувати судноплавство в регіоні. В умовах повномасштабної війни це може призвести до значних економічних збитків. mil.in.ua Задля забезпечення ефективного захисту прибережних зон України та недопущення можливої висадки ворожого десанту вздовж річкових водоймів, урядом США було прийнято рішення щодо передачі державі певної кількості швидкісних броньованих катерів, серед яких неодноразово згадуються патрульні Sea Ark Dauntless. Розробкою швидкісного катера займалася компанія SeaArk Marine ще на початку 2000-х. як заміна морально застарілих річкових катерів типу PBR, які активно застосовувались у боях у В’єтнамі. Передбачалося, що за рахунок потужних дизельних двигунів, водометних рушіїв та легкого алюмінієвого корпусу катер буде спроможний розвивати високі швидкісні і маневрові характеристики. У якості озброєння передбачалося встановлення важких кулеметів і автоматичних гранатометів, захист – протикульовий і протиосколковий. Перші катери надійшли до складу американського флоту у 2002 році, а до 2011 року було вироблено менш ніж 150 одиниць. Всі вони поповнили склад Флоту США, Берегової Охорони та Інженерного армійського корпусу. Мінімум 10 таких катерів було передано Україні в якості військової допомоги у 2022 році. Патрульний катер Sea Ark Dauntless у складі ВМС ЗСУ під час тренувань на Дніпрі. Фото: Тарас Чмут Sea Ark Dauntless – це 34-футовий швидкісний патрульний катер стандартною водотоннажністю 7 т і 11 т – максимальною, довжиною 10,4 м та шириною 3.7 м. Конструкція корпусу – зварний, алюмінієвий. Екіпаж – 6 осіб. Може перевозити до 7 тонн вантажів. У якості головної енергетичної установки (ГЕУ) експлуатується пара дизельних 6-циліндрових 4-тактних двигунів Cummins QSD5.9-240GS з турбонаддувом, потужністю по 370 к. с. і об’ємом 5.9 л. Їх доповнюють водомети Hamilton 322 і дизель-генератор. У підсумку, катер спроможен розігнатися до швидкості у 40 вузлів. 6-циліндровий 4-тактний двигун Cummins QSD5.9 Озброєний Sea Ark Dauntless трьома точками під кулемети калібру 7,62-мм, 12,7-мм або 40-мм автоматичні гранатомети типу Mk 19. Щодо електроніки, то патрульний катер оснащений передовими засобами цифрового зв’язку, автоматизованою системою керування катером і його двигуном, системами, GPS-навігацією, а також радаром “Furuno”. Всередині патрульного катера В Україні катери Sea Ark Dauntless стали основою для формування нових дивізіонів річкових катерів, у першу чергу на Дніпрі, задля захисту водойм від можливих диверсійних груп ворога (у тому числі як протидія білоруській Пінській флотилії). Їх сучасне обладнання, озброєння та маневрові показники спроможні ефективно вирішувати низку бойових завдань як у річках, так і на морі.

Україна отримає з Польщі 200 бронетранспортерів Rosomak, які надійдуть частинами. Президент України Володимир Зеленський розповів , що спочатку надійдуть зараз 100 машин, а потім ще 100 Rosomak. mil.in.ua « Щодо бронетранспортерів Rosomak, 200 машин, зараз 100 і 100 згодом. Також самохідні міномети, додаткові ракети, МиГ », – розповів Зеленський. Президент також зазначив, що Польща виконала все задеклароване по танках, вони в Україні, зокрема, Leopard. Також він розповів, що є нові домовленості щодо БМП, більше сотні машин має отримати Україна. Володимир Зеленський, Президент України Фото: Офіс Президента Зеленський зауважив, що йому приємно завершувати цей тиждень із хорошими результатами для нашої держави: по зброї по міжнародній підтримці по розширенню зв’язків зі світом по нашому руху до НАТО Раніше повідомлялось , що закупівлю бронемашин Rosomak для України спільно оплатять Євросоюз і Сполучені Штати. Rosomak Rosomak з колісною формулою 8×8 – ліцензійний варіант фінської колісної бронемашини Patria AMV, що виробляється в Польщі як у версії БМП, так і БТР, відповідно до контракту від грудня 2002 року. Бронетранспортером керує екіпаж із трьох осіб, а десантне відділення у кормовій частині машини розраховане на вісім бійців. Бронемашини польського війська Десантники залишають БТР через кормові двері або верхні люки. Бронювання корпусу бронетранспортера захищає від куль калібру 14,5 мм спереду та 7,62 – з боків. Машина розганяється до швидкості 100 км/год і може долати водні перешкоди зі швидкістю до 10 км/год. На базі БТР розроблено кілька варіантів різного призначення, які надходять на озброєння польського війська.

Окопна війна – така, де піхота має спиратися на польову фортифікацію, споруджену власними руками. З часів Першої світової війни майже нічого нового в цій царині не було придумано. Але помилки в цій справі, на жаль, можна бачити й сьогодні. А от правильно викопати окоп рятує життя.  mil.in.ua Як окопуватися під час війни та на що звернути увагу під час побудови укріплень — ділиться Андрій Оленич, військовослужбовець 204 батальйону Сил тероборони ЗСУ. Ламані лінії Гарний окоп має максимально “рвану” лінію, це очевидне правило гарно виконаного польового укріплення. Окоп не повинен мати довгих, прямих відрізків. Під час Другої світової стандартний хід радянської траншеї мав півтора-два метри, тобто ламана лінія окопу змінювала напрямок кожні півтора метра. Це саме стосувалось і ходів сполучення. Глибина Копайте траншеї в зріст бійця, а під бійницями робіть сходинку. Під час артилерійських обстрілів дуже важливо, щоб боєць, особливо його голова, знаходився нижче рівня землі. У тих випадках, коли у вас немає часу поглибити траншею, намагайтесь не сидіти в ній навшпиньки під час обстрілу – ви збільшуєте ризик отримати контузію чи бути ураженим уламками. Не менш корисним буде облаштовувати так звані “нори” — бокові ніші, в яких можна спати й ховатися від обстрілів. Ніша має бути сантиметрів на 10-20 вище від дна окопу, а її габарити мають дозволити вам лягти туди з підігнутими ногами. Бруствер Захистить не тільки від куль та уламків, але й від дощової води, яка стікає в окопи з полів. Він має бути з усіх сторін траншеї. Бліндаж Копається максимум на 4 людини. Чим менший бліндаж, тим менша ймовірність влучання в нього снаряду чи міни. Бліндажі вкриваються колодами діаметром від 12 см у три накати. Лопати Велика саперна лопата БСЛ-110 (довжина 110 см) досить непогано працює з твердими ґрунтами. Вона має компактну і відносно довгу ручку, що спрощує її транспортування в бойових умовах. Втім, БСЛ-110 має досить низьку ефективність при роботі з м’якими ґрунтами, але все ж залишається непоганою альтернативою при відсутності лопат. Наразі у військах досить часто використовують лопати цивільного призначення — звичайні садові, шухлі тощо. Часто такі інструменти показують свою неефективність: погана транспортабельність, низький коефіцієнт корисної дії. Досить малоефективними виявились і складані піхотні лопатки з деталями, з’єднаними між собою шарнірами. Попри їхню універсальність, великих об’ємів ними не викопати. До того ж вони швидко виходять з ладу внаслідок ненадійної конструкції. Найбільш зручними є універсальні суцільнометалеві лопати фірм Fiskars або Trumper, будь-які лопати типу “американки” з ложкоподібним лопатищем. Не забувайте, що лопата потребує догляду. Потрібно не лінуватися її чистити, інакше вона вкриється шаром іржі. Своєю чергою іржа сприяє швидкому налипанню землі. Творчий підхід та винахідливість Підручні засоби також будуть корисними під час облаштування окопу. Так, скинутий шматок бетонного паркану може стати перекриттям для щілини, елементом бруствера, укриттям. Це саме стосується інших бетонних, залізних та залізобетонних виробів. Воювати в траншеях — важка піхотна робота, вона не передбачає володіння якимись особливими складними знання та вміннями, але вимагає максимальної віддачі. Вижити та перемогти можливо, якщо ви дієте чітко і грамотно та не лінуєтесь витрачати час на влаштування своїх позицій. “Від бійця до бійця” — спільний інформаційний проєкт Українського ветеранського фонду та Сил територіальної оборони ЗСУ у співпраці з Мілітарним.