2023 — Armorhub | Бронированная одежда

Російські баражуючі дрони “Ланцет” стали однією з найбільших небезпек, з якими стикається українське військо, а особливо підрозділи, що працюють у ближньому тилу, такі як зенітники та артилеристи. mil.in.ua Їх застосування стало суттєвою загрозою, проте що ми про них знаємо? Насправді під загальною назвою “Ланцет” криється ціле сімейство безпілотників та їх модифікацій виробництва російської компанії Zala Aero. Так, те, що ми звикли іменувати цією назвою насправді є старшою версією безпілотника з назвою “Ланцет-3”. Його меньша версія “Ланцет-1” не отримала значного поширення. Проте навіть обговорюючи “Ланцет-3” (далі просто “Ланцет”) варто відрізняти їх, адже безпілотний ударний комплекс неодноразово модернізовувався та отримував зміни у конструкцію. Для війни проти України російські окупанти використовують дрони “Ланцет” двох поко  лінь, що відомі під індексами “Изделие 52” та його продовження “Изделие 51”. “Ланцет” має незвичну аеродинамічну схему крил. На фюзеляжі встановлено два Х-подібних крила, що забезпечують політ та маневрування. У передній частині фюзеляжу встановлена оптична станція, в центрі вміщено бойову частину, акумулятор та електромотор, а у хвостовій частині розміщено штовхаючий гвинт. Планер дрону виготовлений із композитного матеріалу. Для використання дрону розрахунком комплексу розгортається станція управління безпілотником у вигляді кейсу та катапульта для запуску. Баражуючий дрон “Ланцет” на катапульті. Радіус дії безпілотників становить понад 40 кілометрів. За деякими порівняннями відстані до місця ураження можна припустити, що максимальний радіус польоту становить близько 50 км. Завдяки таким характеристикам ударний безпілотник активно застосовуться окупантами для контрбатарейної боротьби та знищення зенітних систем. Згідно з даними проекту Oryx, вартість одного літального апарату становить близько 35 тисяч доларів. З 2019 року по сьогоднішній день “Ланцет” неодноразово модернізувався. Так, за досвідом бойових дій у Сирії, а згодом і в Україні було замінено оптичну станцію на більш якісну, змінено тип кріплення крил та закрилок, а також засоби зв’язку. Стара та нова оптична станція на баражуючому дроні “Ланцет-3”. По уламкам збитих баражуючих дронів відомо, що вони споряджаються непризначеним для такого застосування кумулятивним зарядом КЗ-6 вагою у 3 кілограми, який встановлюють всередину фюзеляжу завдяки монтажній піні. Збитий баражуючий дрон “Ланцет”, березень 2023 року. Бойова частина збитого “Ланцету”, березень 2023 року. КЗ-6 це кумулятивний боєприпас призначений для проведення підривних та інженерних робіт. Його конструкція містить до 1,5 кг вибухової речовини ТГ-40 та здатна пробити в ідеальних умовах близько 200 мм бронесталі. Подальшим розвитком “Изделие 52”, як це не дивно, став дрон відомий під індексом “Изделие 51”. Він отримав дещо видозмінену конструкцію фюзеляжу із заміною двох ідентичних Х-крил у передній та хвостовій частинах на одне крило у передній частині, та меньшими закрилками у хвостовій. Крім того, деякими російськими джерелами також заявляється про інтеграцію у цю версію безпілотника нової бойової частини підвищеної могутності, маса якої була збільшена до 5 кг, проте достовірно сказати про це на данний момент складно. Тим не менш, питання встановлення нової бойової частини у дрон вже давно назріло через велику кількість вдалих влучань, котрі не наносили критичних пошкоджень цілям, або ж і зовсім не наносили шкоди навіть при прямому влучанні. Застосування Вперше дрони почали застосовувати підрозділи російських Сил спеціальних операцій, такі як “Сенеж” та “Кубинка-2”, проте з початком російського вторгнення їх застосування набуло поширення та почало застосовуватись ширшим колом підрозділів. Так, на сьогоднішній день серед активних користувачів, окрім ССО, відмітились спецпризначенці ГУ ГШ, 76 та 98 дивізії ВДВ, підрозділ “Каскад” 1 армійського корпусу ЗС РФ, а також, в меньших кількостях, деякі інші підрозділи ЗС РФ та найманці “Вагнеру”. Через велику дальність польоту та специфіку завдань у тилу супротивника баражуючий дрон застосовується разом із розвідувальним безпілотником ZALA 421-16Е2 від того ж виробника. Розвідник шукає ціль у заданих квадратах після чого до виявленої цілі запускається “Ланцет”. На фінальному відрізку шляху баражуючий дрон за допомогою оптичної станції на борту дорозвідує ціль та пікірує на неї. Увесь цей час над ціллю на висоті зазвичай знаходиться розвідувальний дрон, який проводить об’єктивний контроль та підтверджує ураження цілі, або промах по ній. Це важливо, адже через зникнення зв’язку останні метри до цілі дрон пролітає “наосліп” без контролю оператора. Проблема відсутності зв’язку є стандартною для усіх безпілотників. Вона з’являється при зниженні висоти безпілотного літального апарату, що пов’язано з таким явищем як радіогоризонт та збільшенням кількості перешкод радіосигналу між БПЛА та станцією управління, такими як дерева та будівлі. Для вирішення цієї проблеми зазвичай використовуються дрони-ретранслятори які підсилюють та передають на більшу відстань сигнал, а також спеціальні програмні рішення які в автоматичному режимі виконують поставлену задачу без участі оператора. Варто відзначити, що розвідувальні БПЛА, які супроводжують “Ланцет”, не є ретранслятором для нього. Увесь час роботи баражуючий дрон напряму взаємодіє зі станцією управління. Протидія “Ланцетам” Одним із самих простих та ефективних засобів протидії під час позиційних боїв є широке застосування макетів бойової техніки. Витрата обмеженої кількості безпілотників на фіктивні цілі означає, що ці ж ударні засоби не будуть використані проти справжньої техніки. На приведених нижче фото зображені фотографії високоякісного макету радянської самохідної гаубиці 2С1 “Гвоздика”, котра є профільною ціллю для “Ланцетів”. Макет САУ 2С1 “Гвоздика”. Макет САУ 2С1 після влучання баражуючого дрону “Ланцет”. Більш складним способом перешкодити роботі російських БПЛА є застосування комплексів радіоелектронної розвідки та боротьби. Поки “Ланцет” знаходиться у повітрі під управлінням оператора в процесі дорозвідки цілі, він є вразливим до засобів РЕБ. Проте після захоплення цілі, коли дрон вже направляється в сторону цілі, постановка перешкод стає марною, адже дрон переходить в автономний режим. Відомі випадки вдалої протидії ударним дронам українськими станціями РЕБ “Буковель” та “Нота”, проте про ефективність застосування антидронових рушниць сказати важко. Російські дрони можна спробувати збити наявними зенітними засобами такими як ПЗРК, або ж просто щільним вогнем у сторону безпілотника із наявного стрілецького озброєння. Останнім часом серед артилеристів набуло поширення застосування рушниць для збиття дрону на підпольоті до цілі за допомогою “хмари” картечі. Підготовку до використання російських ударних дронів, а також їх запуск можна відслідкувати за специфічними змінами на полі бою. Як повідомляє Сергій Флеш, нинішні версії “Ланцетів” не мають захисту модуля навігації від засобів радіоелектронної боротьби. Тому росіяни перед запуском відключають свій РЕБ на частотах GPS, щоб не заважати роботі “Ланцета”. “ На 1575 МГц стояла цілодобово перешкода росіян і раптом зникла. Дрони не бачили GPS і раптом побачили. Значить чекаємо Ланцет “, – розповідає Сергій. Також роботу дронів поблизу можна помітити завдяки аналізаторам спектру радіочастот. Так, безпілотники від Zala, у тому числі “Ланцети” та їх розвідник супроводження працюють у діапазоні керування 900 МГц. Точніше 868-870 МГц та 902-928 МГц. Вони мають характерну “форму” у вигляді двох гострих піків. Частоти радіозв’язку “Ланцета” у діапазоні 868-870 МГц та 902-928 МГц. Фото: Сергій Флеш. Останньою “лінією оборони” проти ударних дронів є широке застосування антидронових сіток на позиціях, а також наварювання металевих решіток на техніку. Ці конструкції дають хороший шанс на виживання не даючи дронам дістатись до цілі. “Изделие 53” В липні цього року російські медіа оголосили про створення компанією Zala нової генерації безпілотників сімейства “Ланцет” під індексом “Изделие 53”. Нове покоління, за словами пропагандистів, має ознаменувати перехід на якісно інший рівень із застосуванням мережецентричного рою дронів, кожен із яких буде інформуватись про ціль на полі бою при її виявленні одним із них. Під час показу виробництва безпілотників було показано його пілотну версію з розкладними крилами, а також системою запуску із транспортно-пускових контейнерів замість вже традиційного для цих дронів запуску із катапульти. Зображення баражуючого дрону “Изделие 53” у транспортно-пусковому контейнері. Подібна схема запуску має полегшити їх застосування, а також зменьшити час їх приведення у бойову готовність. Також така контрукція дозволить розрахунку запускати одразу декілька безпілотників одночасно. Графічне зображення баражуючого дрону “Изделие 53” у польоті з розгорнутими крилами. Заявляється про інтеграцію у БПЛА нових засобів зв’язку та наведення, котрі начебто мають нівелювати будь які засоби радіоелектронної боротьби. Останнє, правда, виглядає пустим лозунгом без застосування якихось нових революційних рішень котрі б могли замінити стандартні засоби зв’язку. Також дрон почав застосовувати неконтактну детонацію бойової частини для обходу перешкод біля цілі, таких як наварені металеві решітки та антидронові сітки.

Пожежа на Кримському мосту, 8 жовтня 2022 Фото: Maxar. Кримський міст, він же Керченський міст або ж міст через Керченську протоку. mil.in.ua Це надважливий логістичний і транспортний вузол Російської Федерації, який з’єднує Краснодарський край з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим. Сьогодні був знищений один з прольотів автомобільної частини мосту, тому доречно поговорити про його історію, стратегічне значення, оборону та спроби знищення. Це ж було вже! Ідея сполучити Крим та Росію мостом через Керченську протоку зовсім не нова. Плани стосовно побудови транспортної артерії через Керч звучали за часів Російської Імперії та першого двадцятиріччя Радянського Союзу. У обох випадках плани зірвала війна, у випадку з Російською Імперією – Перша світова, у випадку з Союзом – Друга. Першою країною, якій вдалося побудувати переправу, стала нацистська Німеччина. 14 червня 1943 року окупанти відкрили через Керч канатну дорогу, якою можна було перевозити до тисячі тонн вантажів за добу для потреб 17 армії. Німецька канатна дорога через Керч, 1943 рік. Фото з відкритих джерел. Весною 1943 року Адольф Гітлер наказав розпочати будівництво капітального мосту, який повинен був мати залізничне та автотранспортне полотна. Його основним завданням стала логістика, планувалося, що новий міст допоможе німецьким військам під час вторгнення у Іран через Кавказ. Але будівництво тривало недовго, бо контрнаступ Червоної армії змусив припинити роботи і підірвати недобудований міст разом з канатною дорогою. Канатну дорогу відновили у лютому 1944 року, згодом її розібрали та перебазували в Карпати, де так і не змонтували. 25 січня 1944 року, ще до звільнення Керчі, радянська влада вирішила будувати залізничний міст через протоку. Роботи планували завершити до 15 липня того ж року. Фотографії будівництва мосту. Фото з відкритих джерел. Фотографії будівництва мосту. Фото з відкритих джерел. Фотографії будівництва мосту. Фото з відкритих джерел. Для захисту будівництва та переправи використовували 470 зенітних гармат, 294 зенітних кулемети, 132 прожектори, 96 винищувачів та 2 станції радіолокації РУС-2. Будівництво мосту тривало 7 місяців, перший потяг проїхав по ньому 3 листопада 1944, але на той час міст ще не був добудований. Через складні метеоумови та нереалістичні терміни будівництво розділили на декілька черг. Під час одного з штормів баржа з бетоном протаранила міст, що призвело до руйнування естакади. Тоді А. Холін та І. М. Павлов у своїй телеграмі від 26 грудня 1944 написали: “Протягом 15 днів шторм не припиняється. Вітер від 7 до 10 балів. Вся естакада зледеніла. Воду перекидає через естакаду. Не можемо зняти з берега буксир “Арарат” та плавкран. Йде бойка паль на естакаді. Вітер збиває людей, їх міняємо за 4 години, більше не витримують. З води роботи вести не можна. Хвилі до 2 метрів. Шпренгелі скінчилися. Раніше 2 тижнів відновлення моста не закінчиться”. Взимку в протоку нагнало кригу, яка 18 лютого 1945 року зруйнувала 32 опори. Відновлення, що означало фактичну перебудову мосту з початку, вимагало величезних фінансових витрат, які Радянський Союз в повоєнні роки не міг собі дозволити. Влада СРСР ухвалила рішення про розбір мосту. Опори, що заважали судноплавству, у тому регіоні розбирали до 1968 року. Але на цьому радянська епопея з мостом не закінчилася: ідея побудови подібної транспортної артерії не вщухала, у 1947-48 роках на підготовку будівництва нового мосту витратили 24 млн рублів, додатково на будівництво виділялося 50 млн рублів. У 1950 році проєкт закрили, віддавши перевагу паромній переправі. Анексія Криму та будівництво нового мосту Спільні українсько-російські плани щодо будівництва мосту, який об’єднає Крим одним транспортним вузлом з Росією, обговорювалися з 2006 року. У 2008 році про ініціативу почали говорити на рівні прем’єр-міністрів, тоді ж Росія включила побудову мосту до своєї транспортної стратегії. У 2010 році президент-втікач Віктор Янукович та російський президент Дмитро Мєдвєдєв підписали договір про побудову мосту через Керч. Початок будівництва мосту, 2017 рік. Фото з відкритих джерел. 7 грудня 2013 року уряди країн підписали угоду про спільні дії з організації будівництва мосту. Кабінет міністрів України затвердив угоду в січні 2014 року. У день незаконного тимчасового включення Криму в склад РФ росіяни розпочали конкурс на будівництво мосту, цинічно посилаючись на затверджений договір. Будівництво розпочалося у лютому 2016 року, а 15 травня 2018 року в експлуатацію ввели автомобільне полотно. А 23 грудня 2019 року запрацював залізничний шлях мосту. Характеристики мосту та його значення Транспортний вузол складається з двох паралельних мостів – залізничного і автомобільного. Вони починаються на Таманському півострові, проходять Тузлинською косою та островом Тузла і завершуються в Керчі. Довжина транспортного переходу в межах проєктування – 19 км, залізничного мосту – 18,1 км, автомобільного – майже 17 км. Ширина проїжджої частини зі смугами безпеки – 23,1 м. Пропускна спроможність мосту – 40 тисяч автомобілів на добу. Залізничний міст може пропускати потяги вагою до 7,1 тисяч тонн, щодоби кількість потягів може доходити до 47 пар. Така пропускна спроможність робить міст надважливою транспортною артерією, яка забезпечує логістику як військових так і цивільного населення. Потяг з бронетехнікою на Кримському мосту, лютий 2022 року. Фото з відкритих джерел. Міст та паромна переправа до повномасштабного вторгнення були єдиними переправами, що забезпечували Крим. Набагато менша, несуттєва частка припадала на повітряне перевезення. Сьогодні росіяни пропонують їхати через “безпечні” тимчасово окуповані території, які прострілюються артилерією Сил оборони України. Після першого удару по мосту, що стався 8 жовтня 2022 року стався справжній логістичний і транспортний колапс. Крім того, Кримський міст є певними “воротами” у Азовське море, які відрізають доступ до нього ВМС України та значно ускладнюють прохід торгівельних суден. Оборона мосту Кримський міст належить до переліку стратегічних об’єктів першої категорії, тому він повинен мати потужну систему оборони. Росіяни стверджують, що Кримський міст має багатошарову оборону, що складається з комплексів ППО та ПРО, протидиверсійних катерів, берегових ракетних комплексів, загону бойових плавців та Росгвардії. Схема оборони Кримського мосту. Джерело: Комсомольская Правда. Біля самого мосту розміщені зенітні ракетно-гарматні комплекси “Панцырь”, до охорони залучені комплекси С-400 “Триумф”, що розгорнуті в Феодосії. Комплекси ППО та ПРО доповнені загонами з ПЗРК, що розміщені на трьох пунктах нагляду і охорони. За словами російських пропагандистів, міст охороняють РЛС “Подсолнух” та РЛС раннього попередження ракетного нападу “Воронеж”. З обох сторін мосту розміщена система контролю акваторії “Плавник” разом з гідролокаторами. Також, якщо вірити росіянам, міст охороняють протичовнові літаки Ил-38 та винищувачі Су-27. Міст охороняє 39-тий морський загін (в/ч 6942) та 115-та окрема бригада спеціального призначення (в/ч 6942) Росгвардії, що розміщені у місті Керч. Крім них, на пропускних пунктах працюють співробітники прикордонної служби ФСБ та представники місцевої поліції. Морська компонента представлена протидиверсійними катерами “Грачонок”. Катер “Грачонок”. Фото з відкритих джерел. Також на схемі від росіян чомусь присутній малий ракетний корабель “Штиль”, що на момент складання схеми у 2018 році вже перебував у резерві і готувався до утилізації. Крім того, як стверджують росіяни, міст захищений протикорабельними береговими комплексами “Бал” та “Бастион”, а огляд з космосу забезпечує супутник “Космос-К”. Росіяни розмістили судна-мішені проєкту 436БИС біля Керчинського мосту для протидії протикорабельним ракетам. Судно-мішень проекту 436БИС біля мосту. Фото з відкритих джерел. Перша атака Зранку 8 жовтня 2022 року, приблизно о 6:05 на Кримському мосту стався потужний вибух, одночасно з вибухом, на сусідньому залізничному полотні проїздив поїзд з легкозаймистими матеріалами, вогонь охопив і його. За версією російського Національного антитерористичного комітету, причиною підриву стала вантажівка з вибухівкою. У мережі опублікували відео моменту вибуху, який потрапив на камери відеоспостережень. Від вибуху постраждало автомобільне полотно мосту. Деякі ділянки обвалені в море. Рух по мосту був повністю зупинений. Зупинка руху по мосту призвела до транспортного колапсу, сотні вантажівок і легкових автомобілів встали у багатокілометрові затори, єдиним способ дістатися Криму була паромна переправа, що не могла впоратися з таким навантаженням. Знімки заторів за 13 жовтня зроблені Maxar WorldView-1. Ввечері 8 жовтня російська влада заявила, що відкрила рух поїздів і легкових авто Кримським мостом по вцілілих ділянках. При цьому автобуси не пускали, їх обіцяли перевезти поромами. Відновлення мосту розпочалося фактично одразу після руйнування його секцій. Перші супутникові знімки, що підтвердили початок відновлювальних робіт з’явилися 13 жовтня, вони завершилися 5 грудня. Є декілька версій того, чим саме був уражений Кримський міст. Одна версія стверджує, що це була вантажівка з вибуховою речовиною, яку не побачили сканери на в’їзді до мосту. Друга версія каже, що вантажівці не пощастило і вона опинилася не в той час і не в тому місці, а вибух стався через детонацію підводного дрона-камікадзе, на який буцімто вказує спінення води під однією з опор перед вибухом. Третя і малоймовірна версія – це ракетний удар, фейкові кадри якого розповсюджувалися у соціальних мережах. Друга атака В ніч на 17 липня 2023 року на Кримському мосту пролунав вибух. Заявлено, що він стався в районі 145-ої опори з боку Краснодарського краю. Мешканці Керчі повідомляли, що чули два вибухи – о 03:04 та 03:20 за місцевим часом. Міністерство транспорту РФ запевнило, що опори мосту не зруйновані, а пошкоджене дорожнє полотно на прольотах мосту і відновленню воно не підлягає. Місцеві ресурси повідомляють, що зупинено роботу поромної переправи між окупованим півостровом та Кубанню. Крім того тимчасово зупинено рух потягів по мосту. Пізніше севастопольські медіа повідомили про залишки знищених дронів, які викинуло на берег міста. Вони схожі на гідроцикли з встановленими на них 120-мм мінами. Знищений дрон-камікадзе у Севастополі, 17 липня. Джерело: ЧП Севастополь Знищений дрон-камікадзе у Севастополі, 17 липня. Джерело: ЧП Севастополь Чи могли ці дрони атакувати й Кримський міст – невідомо. За припущеннями Андрія Риженка, маса бойової частини для підриву подібної конструкції повинна складати від 300 до 500 кілограмів. Наслідки Пропускна спроможність мосту дає ворогу можливість перевозити десятки тисяч тонн вантажу щодня. Знищення або тимчасове виведення з ладу Кримського мосту означає перерізання основи транспортної артерії Криму, позбавлення його безперебійного постачання провізії і палива. Також це означає перенесення військової логістики для угруповань військ на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей через Донеччину. Вже зараз російська влада пропонує цивільному населенню їхати та перевозити вантажі через “безпечні” тимчасово окуповані території України.

БМП М2 Bradley наніс удар із протитанкового ракетного комплексу по російському танку на Запоріжжі. mil.in.ua Відео ураження ворожої бойової машини опублікували у соціальних мережах. Передані на озброєння 47 окремої механізованої бригади «Маґура» Bradley активно застосовують на передовій із червня. На відео навідник БМП показує виявлений у тепловізійний приціл російський танк та політ керованої протитанкової ракети, що влучає у нього. Передані M2A2 Bradley ODS оснащують протитанковим ракетним комплексом TOW-2, який здатен уражати важкоброньовані цілі на відстані до 3750 метрів. Разом з бойовими машинами Україні, імовірно, поставили протитанкові ракети BGM-71E. Вони розроблені спеціально для ураження танків, оснащених динамічним захистом. Ракета має потужну бойову частину, що здатна пробити до 850 мм гомогенної броні, а також лідуючий кумулятивний передзаряд, який нейтралізує ДЗ. Протитанкова ракета BGM-71E комплексу TOW-2. Раніше “Мілітарний” вже публікував кадри ураження російської техніки 47 механізованою бригадою за допомогою М2 Bradley. Так, на одному із відео було показано застосування 25-мм автоматичної гармати Bushmaster M242 по невідомій російській бойовій машині та її подальше знищення. На 00:27 відео ворожа ціль детонує, імовірно, унаслідок ураження боєкомплекту. Військові також розповіли про досвід застосування переданих США Bradley на Запорізькому напрямку. В інтерв’ю вони підкреслювали високі захисні якості цієї машини. “ Якби ми діяли на цьому театрі бойових дій на БМП [радянських], я з впевненістю можу вам сказати, що бригади вже б не було “, – розповів Дмитро, боєць 47 ОМБр. За словами військових, БМП неодноразово витримували підрив на протитанкових мінах і залишали свій екіпаж неушкодженим. Також одного разу бойова машина витримала пряме попадання протитанкового кумулятивного боєприпасу у башту.

В ході російсько-української війни серед танкістів небувалого розмаху зазнала культура використання динамічного захисту на бойову техніку. В спробах уберегти себе та свою бойову одиницю військові встановлювали блоки на самі неочікувані зразки техніки. mil.in.ua Проте що ми знаємо про їх різновиди та яка їх ефективність? Сьогодні ми спробуємо зробити огляд поширених полі бою зразків та проаналізувати їх застосування. “Контакт-1” (4С20) “Контакт-1” – це один із найпоширеніших комплексів динамічного захисту, що встановлюється на тисячі бойових машин з обох сторін лінії бойового зіткнення. “Контакт” належить до першого покоління та розроблений ще у 1982 році радянським науково-дослідним інститутом сталі з метою підвищення захищеності бронетехніки від кумулятивних боєприпасів та протитанкових ракет. Його елементи відомі у збройних силах під індексом 4С20. Элемент 4С20 представляє собою пластину, котра у розрізі схожа на “пиріг” із вибухівки, котра з обох боків вкрита металевими пластинами товщиною 2,3 мм. Сам шар вибухівки ПВ-5А (85% гексогену) товщиною у 5,4 мм важить 260 грамів. Принцип роботи “Контакту-1” заснований розсіюванні кумулятивного струменю шляхом метання у її напрямку металевої пластини під дією енергії направленого вибуху. При пробитті елемента динамічного захисту (ЕДЗ) кумулятивним струменем вибухова речовина в ньому детонує та “виштовхує” пластини корпусу у протилежні сторони. Під час руху пластини перетинають траєкторію струменя, постійно впливаючи на нього. Частина струменя витрачається на пробиття цих пластин, а бічний імпульс від зіткнення дестабілізує струмінь. За умови правильного встановлення елементів динамічного захисту на броні він здатен знівелювати до 350-400 мм бронепробиття кумулятивного струменю. На підкаліберні боєприпаси динамічний захист “Контакт-1” впливу не має. Елемент динамічного захисту “Контакт-1” та його розміщення у контейнері. Установка пластин динамічного захисту у контейнери відбувається в два шари під гострим кутом (50-70 градусів) відносно можливого вектору влучання ворожого боєприпасу. Ця необхідність пояснюється тим, що ефективність впливу на кумулятивний струмінь залежить від кута зіткнення кумулятивного струменя з металевою пластиною. При влучанні кумулятивного боєприпасу у ДЗ під кутом близьким до 90 градусів більша частина ефекту протидії втрачається. Саме тому на усіх радянських танках (окрім Т-72Б) блоки динамічного захисту встановлюються під гострим кутом. Це можна прослідкувати на прикладі показаних нище модернізованих Україною Т-72. На бортах машин контейнери встановлено під прямим кутом відносно борту, проте це зроблено з огляду на можливе влучання боєприпасу із передньої проекції у борт під гострим кутом. Модернізовані українськими підприємствами танки Т-72 “Урал” на озброєнні 22 ОМБр, червень 2023 року. За досвідом використання у чисельних збройних конфліктах та війнах “Контакт” показав свою ефективність проти старих нетандемних кумулятивних боєприпасів та більшості ручних протитанкових гранатометів з бронепробиттям в районі 500 мм. Динамічний захист якщо не повністю нейтралізує кумулятивний струмінь, то сильно його ослаблює, дозволяючи його остаточно зупинити основній пасивній броні. Одним із недоліків вибухового динамічного захисту є, власне, вибухова енергія, котра може руйнувати слабкі конструкції, як от на прикладі нижче. Так, в ході бою після влучання доволі слабкої бойової частини дрону-камікадзе “Ланцет” у модуль “Контакту-1” вибухом було розірвано надгусеничну металеву “полку”, зруйновано димові мортири та зірвано частину кріплень. Результат влучання кумулятивного боєприпасу у покритий динамічним захистом “Контакт-1” український танк Т-64БВ, 2023 рік. Через високі руйнівні властивості їх встановлення на легкоброньовану техніку з тонкими стінками броні неможливе. Відомі випадки подібних маніпуляцій призводили до проламування броні вибухом з подальшим ураженням вузлів машини та екіпажу вторинними уламками. Також варто відмітити і те, що через енергію вибуху при спрацюванні одного елементу починається ланцюгова реакція з ініціацією сусідніх блоків, що нерідко призводить до оголення великих ділянок броні від одного попадання та, потенційно, значної шкоди зовнішнім органам машини енергією від детонації. Приблизна вага комплекту динамічного захисту “Контакт-1” для танків серії Т-64/Т-72/Т-80 становить 1,5-2 тонни. “Контакт-5” (4С22) Подальшим розвитком концепції радянського “Контакту-1” із метанням бронепластин стало створення у 1986 році першого серійного зразка динамічного захисту другого покоління відомого під назвою “Контакт-5”. Він набув здатності протидіяти бронебійним підкаліберним боєприпасам. Набуття нових спроможностей вдалось досягти шляхом використанням більш потужної вибухівки ПВВ-12М у елементах динамічного захисту, а також їх встановлення у вбудовані на броні танків контейнери. Елементи динамічного захисту 4С22 “Контакт-5” та контейнер від “Контакт-1” зліва для прикладу. Нові контейнери (танки Т-72Б3, Т-80У, etc.) отримали важкі 16 мм бронепластини котрі під енергією вибуху впливали додатково на ворожий боєприпас окрім, власне, металевих пластин на елементах ДЗ. Приблизний захист нового ДЗ при ініціації під правильним кутом сягає близько 450 мм від кумулятивних боєприпасів. Вбудований динамічний захист отримав значну перевагу ще в суттєвій ізоляції ЕДЗ один від одного за рахунок чого було нівельовано ефект лангюгової реакції, як у попереднього “Контакту-1”. Російський Т-72Б3 зразка 2011 року на танковому біатлоні в Алабіно, 2013 рік. Значним недоліком такої схеми застосування є неможливість швидкого ремонту та заміни здетонувавших блоків динамічного захисту у польових умовах. Єдиним виходом є відправка танку до ремонтного батальйону або ж і зовсім на ремонтний завод. Це сильно підриває логістику при, насправді, несуттєвих ушкодженнях. Також така схема розташування елементів динамічного захисту залишає значні проміжки із незахищеними зонами у котрі може влучити боєприпас та пробити основну броню в обхід ДЗ. Подібні випадки були зафіксовані, про них буде написано нижче. Схема розміщення елементів динамічного захисту 4С22 у вбудованих контейнерах ДЗ на танку Т-72. В ході бойових дій стало відомо, що “Контакт-5” є дещо ефективнішим за свого попередника у протидії нетандемним кумулятивним боєприпасам при тому залишаючись таким же бездієвим проти боєприпасів з подвійною кумулятивною бойовою частиною. Пробиття “Контакт-5” на башті Т-72Б3 тандемною бойовою частиною ПТРК Javelin, 2023 рік. За офіційною інформацією, “Контакт-5” здатен нівелювати до 20% пробивної здатності кінетичного озброєння такого як бронебійні підкаліберні боєприпаси. Приблизна вага комплекту динамічного захисту “Контакт-5” для танків серії Т-72/Т-80 становить близько 2-2,5 тонни. “Ніж” (ХСЧКВ-34) Після розпаду радянського союзу в незалежній Україні продовжила розвиток власна гілка бронетанкової галузі, у тому числі її інституцій, котрі займались розробкою динамічного захисту. Результатом цього розвитку стала розробка державним підприємством «Мікротек» першого серійного динамічного захисту “Ніж”, концепція якого була заснована на застосуванні кумулятивних струменів. Навідміну від “Контактів” українська розробка була створена на основі принципу дії багатьох кумулятивних зарядів, котрі при ініціації наносять пошкодження атакуючому боєприпасу. Завдяки цьому динамічний захист здатен протидіяти як кумулятивним, так і кінетичним боєприпасам. Елемент динамічного захисту ХСЧКВ-34 “Ніж” та його конструкція всередині. У елементах ДЗ “Ніж” заряди розміщені в безпосередній близькості один від одного, завдяки чому створюється детонаційний ланцюг і забезпечуюється передача детонації на сусідні заряди. Під час вибуху утворюються чисельні пласкі кумулятивні струмені котрі розрізають об’єкт над собою. Принцип дії кумулятивних струменів динамічного захисту “Ніж” на кінетичний боєприпас. Під дією цих “ножів” повністю розсіюється кумулятивний струмінь або ж руйнується стержень підкаліберного боєприпасу, котрий після отриманих ушкоджень під дією енергії удару об броню руйнується сам, а не пробиває перешкоду. Нерідко слідами спрацювання цього динамічного захисту залишаються вм’ятини від кумулятивних струменів, що схожі на ряд послідовних неглибоких ритвин як від колес на землі. Т-64БВ1 полку Азов витримав влучання із ПТРК та врятував екіпаж, 2014 рік. Наразі складно знайти підтвердження влучання у динамічний захист “Ніж” підкаліберних боєприпасів у реальному бою аби підвердити або ж спростувати заявлені характеристики. Тим не менш, в ході чисельних лабораторних випробувань заявлена виробником здатність “Ножа” повністю зупинити або ж серйозно завадити пробиттю кінетичним боєприпасом броні була підтверджена. На фото нижче зображено наслідки влучання бронебійного 125-мм підкаліберного боєприпасу у оголений виріз лобової танкової броні (справа) та в ділянку прикриту ЕДЗ “Ніж” (зліва). Результат влучання підкаліберного бронебійного боєприпасу у бронелист захищений ДЗ “Ніж” на випробуваннях. Поряд з неглибоким заглибленням можна помітити характерні сліди послідовного спрацювання чисельних кумулятивних струменів динамічного захисту. Варто зазначити, що модулі вбудованого динамічного захисту “Ніж” на лобовій деталі танків (на танках Т-64БМ “Булат”, Т-84 “Оплот” є швидкоз’ємним та може легко замінюватись ремонтною ротою у короткий строк). Вага комплекту динамічного захисту “Ніж” для танків Т-64БМ становить рекордні у своїй ніші 4 тонни. Проте вага комплекту адаптованих елементів ДЗ для навісних контейнерів “Контакту” важить меньше. “Реликт” (4С23) Розвитком сімейства радянських систем динамічного захисту “Контакт” стала поява у 2006 році вже російського комплексу ДЗ “Реликт”. Однією із причин розробки нового типу динамічного захисту стала поява нових 120-мм кінетичних боєприпасів для західних танків (наприклад, американські M829A2) котрі могли пробивати динамічний захист “Контакт-5” без його ініціації та, відповідно, уникаючи протидії. Елемент динамічного захисту 4С23 “Реликт”. Завдяки застосуванню у елементах динамічного захисту нової більш чутливої вибухівки “Реликт” став надійно спрацьовувати із сучасними зразками кінетичних боєприпасів. Нова більш потужна вибухова речовина також дозволила підняти ефективність протидії кумулятивним боєприпасам до позначки у 500–700 мм. Конструкція динамічного захисту “Реликт” передбачає вишибання вибухом одразу двох важких металевих пластин у протилежні сторони, що дозволило також забезпечити певний захист і від тандемних кумулятивних боєприпасів. Всередину контейнерів “Релікту” елементи ДЗ відомі під індексом 4С23 встановлюються в два шари один поверх іншого, як на фото нижче. Наповнення контейнеру елементами динамічного захисту 4С23 на танку Т-80БВМ. Застосування складної об’ємної конструкції з кількома шарами ДЗ та двома товстими вишибними пластинами у спеціальних секціях зробили модулі вбудованого ДЗ габаритними, що можна прослідкувати на зображенні знищеного танку Т-80БВМ. Варто зазначити, що нові модулі стали швидкоз’ємними та можуть замінюватись у польових умовах при виведенні з ладу. Зйомний блок вбудованого динамічного захисту “Реликт” на верхній лобовій деталі російського танку Т-80БВМ. Збільшення заряду вибухівки та її потужності в елементах “Реликту” призвело до появи серйозного ризику проломлювання тонких стінок даху танкової башти на яких був встановлений захист. Для компенсування енергії вибуху конструкторами російського науково-дослідного інституту сталі було встановлено між блоками ДЗ та баштою спеціальні трубчасті демпфери наповнені поліуретаном. Вони мають поглинати частину енергії що рухається у напрямку броні. Трубчаті демпфери під контейнерами динамічного захисту “Реликт” на башті танку Т-90М. Варто звернути увагу також і на цікаве нововведення у комплектах “Реликту” у вигляді об’ємних контейнерів на бортах башти. Вони спеціально сконструйовані для вирішення одного із основних недоліків динамічного захисту – мінімальної ефективності при протидії влучанням під прямим кутом. В середині контейнерів із тонкими металевими стінками розміщені вже знайомі елементи 4С23 під кутом відносно потенційного напрямку прильоту боєприпасу. В одному контейнері розміщено 4 шари ДЗ обкладених демпфером для ізоляції. Контейнери бортового динамічного захисту “Реликт”. У наведеному нижче прикладі зображено випадок успішного спрацювання цих модулів котрі, очевидно, повністю нівелювали влучання кумулятивного боєприпасу. За словами росіян, удар було нанесено гранатометом NLAW у режимі прямого влучання. Успішне спрацювання бортових баштових модулів ДЗ “Реликт” на танку Т-72Б3 зразка 2016 року, 2022 рік. Приблизна вага комплекту динамічного захисту “Реликт” для танків серії Т-72/Т-80 становить 2,5 тонни. Проблеми та переваги застосування вибухового динамічного захисту Однією із головних переваг застосування динамічного захисту є різке підвіщення показників броньового захисту відносно доданої маси. З точки зору сухих цифр динамічний захист в рази ефективніше звичайної пасивної броні у співвідношенні захист/маса, хоча і не може повністю його замінити. Завдяки комплектам навісного динамічного захисту, таким як “Контакт-1” у російсько-українській війні обома сторонами у польових умовах були модернізовані сотні старих танків радянської епохи та навіть деякі зразки західної бронетехніки, наприклад, німецькі Leopard 2A4. Проте вибухова ДЗ має і ряд серйозних недоліків. Навідміну від пасивного, динамічний захист є по своїй суті одноразовим елементом, тому повторне попадання боєприпасу в раніше уражену ділянку броні зустріне ослаблений спротив та, імовірно, проб’є перешкоду. Також виявленим суттєвим недоліком ДЗ стало фрагментарне встановлення його елементів на броні, що призводить до появи незахищених ділянок між ними. На фото нижче зображений епізод саме такого ураження російського танку Т-80БВМ: кінетичний боєприпас влучив у верхню лобову деталь, пройшов між елементами “Релікту” не зачепивши їх, пробив основну броню, місце механіка-водія та влучив у боєукладку, підірвавши її. Знищений російський танк Т-80БВМ, 2022 рік. Останім, але не менш важливим фактом залишається те, що динамічний захист, попри всі свої характеристики, по суті є великим скупченням вибухівки. ЇЇ детонація може нанести більше руйнувань бойовій машині та її обладнанню ніж боєприпас, що у неї влучив.

Тільки США мають у своєму запасі 3 млн боєприпасів DPICM, але питання в тому, коли ж зрештою нададуть дозвіл на їхню передачу defence-ua.com Сполучені Штати мають в своєму активі чималу кількість касетних боєприпасів, і вони б стали серйозним підсиленням для Сил оборони України проти російського війська – таку думку поділяють й американські військові, які вважають, що ця зброя буде корисною для України проти РФ, розповідає видання Reuters з посиланням на одного з посадовців Пентагону. Як відзначила Лаура Купер, заступник помічника міністра оборони США, що займається питаннями України та РФ, "військові аналітики підтвердили, що DPICM [касетні боєприпаси] будуть особливо корисні проти окопів на російських позиціях на полі бою". Читайте також: Для чого Україна насправді просить надати касетні авіабомби Mk-20 Rockeye II і до чого тут дрони Касетний боєприпас всередині на прикладі американського M864 з субелементами M42 (Зображення: CatUXO) Але їх поки що не передають Україні, і це пов’язано як з обмеженням Конгресу на передачу такого типу боєприпасів, так і з "побоюваннями щодо єдності союзників", каже Купер. І тут можна згадати зокрема ось таку новину за січень цього року – що Естонія має касетні боєприпаси, які б могла передати ЗСУ , але для цього їй потрібен дозвіл Німеччини, і тоді ж відзначалося, що така ситуація може насправді "викликати суперечки". Так, Німеччина, як і Франція, активно виступають проти передачі США боєприпасів DPICM Силам оборони України – через традиційні "побоювання ескалації". Водночас якщо Конгрес США надасть "зелене світло" на постачання Україні касетних боєприпасів, то ця країна має аж 3 млн таких боєприпасів , і передача їх Силам оборони України – це не тільки про безпосередні можливості боєприпасів DPICM, але й про те, що вони б банально допомогли частково розв’язати проблему дефіциту 155-мм боєприпасів загалом. Снаряд DPICM M864 (фото: DoD US) Детальніше про те, що таке касетний артилерійський снаряд DPICM і чому він насправді потрібний ЗСУ Defense Express розповідав в окремому матеріалі.

Одразу 1000 машин – дійсно приголомшлива кількість сучасних машин, яка коштуватиме таку ж приголомшливу кількість грошей, хоч і йдеться про одну з найкращих БМП на сьогодні defence-ua.com Україна, Чехія та Словаччина під час чергової зустрічі "Рамштайн" 15 червня підписали меморандум про наміри щодо співробітництва у закупівлі та експлуатації бойової машини піхоти CV90 – таку інформацію повідомляє чеське видання CZDefence . Мета такого співробітництва – обмін досвідом щодо закупівлі такої бронетехніки, а також консультації у напрямку технічних специфікацій та вимог до шведських БМП CV90, а також щодо залучення вітчизняних підприємств ОПК до розробки та виробництва бронетехніки. Читайте також: Хто ще має БМП CV90 на озброєнні, які б могли посилити ЗСУ разом з 50 шведськими машинами Українські військові вчаться опановувати шведські БМП CV 90, фото – Försvarsmakten Але найважливіше у новині відзначається таке – що Україна зацікавлена у закупівлі одразу до 1000 одиниць шведських бойових машин піхоти CV90. І у контексті цієї новини варто відзначити низку наступних речей. З одного боку, ймовірність закупівлі шведських БМП CV90 виглядає доволі логічною (а ми зараз говоримо саме про ймовірність, а не якісь конкретні плани чи тим паче укладений контракт) – бо, по-перше, ЗСУ невдовзі матимуть можливість перевірити ці машини безпосередньо на полі бою проти російської армії (шведські БМП CV90 можуть приїхати в Україну вже наступного місяця, у липні). А, по-друге, нещодавно стало відомо, що оборонний гігант BAE Systems заходить в Україну – компанія спершу відкриє офіс, а потім планує й розгорнути ремонт та виробництво озброєння та військової техніки, а оскільки в її портфоліо якраз є БМП CV90, то це ще один аргумент на користь цієї машини. З іншого боку, варто розуміти, що БМП CV90 – машина не з дешевих, і у випадку закупівлі аж 1000 одиниць йдеться про контракт на доволі солідну суму на мільярди доларів. Скільки саме може коштувати ймовірна закупівля одразу 1000 шведських БМП CV90 ми цілком можемо розглянути на прикладі контрактів для Чехії та Словаччини. Адже ці дві країни ще 27 серпня минулого року підписали аналогічну угоду про співробітництво (сьогоднішній меморандум з Україною, до речі, копіює зміст минулорічної чесько-словацької декларації, але "складений таким чином, що він повністю незалежний" від неї) і вже мають угоди на закупівлю БМП від BAE Systems. Так, Словаччина уклала контракт на закупівлю шведських БМП CV90 у сучасній версії Mk.IV з 35-мм гарматою у грудні 2022 року. Кількість машин у рамках контракту – 152 одиниці, вартість – близько 1,68 млрд євро (1,84 млрд доларів), тобто одну машину можна оцінити в умовні 12,1 млн доларів. При цьому контакт передбачає локалізацію виробництва на рівні у 40%, тобто значну частину робіт виконає безпосередньо словацький ОПК. CV90 у версії Mk.IV, фото BAE Systems Щодо Чехії, то ця країна уклала контракт на шведські БМП вже у травні цього року – за 246 машин CV90 Mk.IV (включно з 29 автомайстернями, супутнім обладнанням тощо) країна заплатить 59,7 млрд крон або ж близько 2,51 млрд доларів – у перерахунку на одну машину виходить близько 10,1 млн доларів, і тут теж, як і у випадку зі Словаччиною, йдеться про рівень локалізації виробництва у 40%. І хоча це, звичайно, не 30 млн доларів за машину, як у випадку з БМП Puma , але все одно закупівля одразу 1000 БМП CV90, якщо говорити про сучасну версію Mk.IV, обійдеться у суму аж до 10 млрд доларів, і це доволі фантастичні числа, навіть якщо ми й говоримо про одну з найкращих БМП сьогодення.

За минулий тиждень підрозділи ДСНС, Міністерства оборони, Державної служби спеціального транспорту та неурядові оператори обстежили понад 6 тис. га земель сільгосппризначення. Переважна більшість з обстежених земель — на півдні країни. latifundist.com Про це повідомила Перший віцепрем'єр-міністр України — Міністр економіки Юлія Свириденко, пише пресслужба Мінекономіки. «Попри дуже складні виклики для наших рятівників та військових, пов’язані з терористичним актом на Каховській ГЕС, планова робота з розмінування триває. Минулого тижня обстежено 6 383 га сільгоспземель. З них в Херсонській області обстежено 3 724 га, розміновано — 3 590. В Миколаївській області обстежено 2 106 га. При цьому фахівці з розмінування встигали оперативно знешкоджувати міни з розмитих мінних полів агресора, які течією прибило до берега», — зазначила Юлія Свириденко. За її словами, загалом з початку року обстежили понад 127 тис. га земель сільгосппризначення. Нагадаємо, НІБУЛОН став оператором протимінної діяльності. Компанія отримала перший сертифікат для проведення робіт з гуманітарного розмінування — Сертифікат від Центру протимінної діяльності МО України на нетехнічне обстеження територій.

З 2011 року у РФ намагаються створити новий автомат на заміну АК-74, але з кожним разом стає все гірше й гірше, а тепер офіційно представлений оновлений АК-12/23 defense-ua.com Російський "Концерн Калашников" продовжує відверто мучити свій АК-12, який народжувався у муках та від новизни оригінальної конструкції якого вже не залишилось майже нічого. Цей автомат був розроблений ще 12 років тому, але змогли його прийняти на озброєння у РФ лише у 2018 році й те, після глобальної "демодернізації", а після цього автомат знову змінили у 2020 році. Зрештою реальний бойовий досвід його використання рашистами був настільки негативний, що міноборони РФ літом минулого року знову відправило його на "покращення" . Й днями розробник офіційно продемонстрував свою поки фінальну версію, під назвою АК-12 "обр. 2023 г." або АК-12/23. АК-12 "обр. 2023 г." Зазначимо, що наприкінці минулого року вже з'явився приблизний опис рішень, які будуть втілені у цій версії , але попри шквал критики у РФ вони залишились. Зокрема головною претензією до АК-12 було те, що до нього не підходять прилади безшумної стрільби сторонніх виробників через специфічне байонетне кріплення. Проблему можливо було вирішити за допомогою перехідника, але це призводило до проблем зі співвісністю. Водночас штатні "глушники" до АК-12 - дефіцит. Й "Концерн Калашников" прийняв просто "геніальне" рішення - зробити полум’ягасник, який не знімається. І вже на нього необхідно встановлювати прилад безшумної стрільби, звісно - лише оригінальний, виробництва самого "Калашникова". Таким чином глузд пав жертвою російської жадібності. Також в АК-12/23 знову змінили цівку, яка отримала нове кріплення та вироблена з більш жаростійкого пластика. Від режиму вогню по два постріли остаточно відмовились, а до стандартного "калашниківського" селектора вогню додали невеликий важіль, під великий палець, який замінив наплив у попередній версії. Аналогічний важіль розміщено й з лівої сторони автомата й тепер перемикання режимів вогню можливо з обох боків, що є звісно "астрономічним прогресом" для конструкції, яка не змінювалась з 1947 року. Не менший "прорив" досягнутий із штатним діоптричним прицілом, який отримав перекидний цілик з отворами різного діаметра. За словами головного конструктора "Калашникова" Уржумцева АК-12/23 все ще знаходиться на випробуваннях, а першу дослідну партію мають виготовити у другому півріччі цього року. Й на фоні цього можливо лише нагадати, як виглядала перша версія АК-12 зразка 2011 року та версія АК-12 зразка 2018 року, яка фактично є версією АК-74, а не новою конструкцією. АК-12 зразка 2011 та 2018 років defense-ua.com

Наразі Україні бракує ресурсів для оперативного розмінування всіх територій у аграрних областях. Попри всі заходи, яких вживають агропідприємства, трапляються випадки наїзду тракторів на міни, пише SEEDS.   seeds.org.ua “Сьогодні, в умовах війни, аграрії не зупиняються, продовжуючи виконувати свою важливу для України й світу місію: сіють, вирощують, виробляють. Тому питання з боку аграрних підприємств стосовно підвищення безпеки працівників у полях стоїть досить гостро. На запит аграріїв щодо забезпечення додаткового захисту для їхніх працівників й у співпраці з ними ми підготували й готові запропонувати рішення: комплект протиуламкового бронежилета з захистом шиї, шоломом і бронековдрою”, — розповів bizagro Денис Міліневський, директор компанії “ Українська Броня ”. Броня четвертого рівня захисту для водія трактора чи комбайна не потрібна, оскільки він працює не під обстрілами стрілецькою зброєю. Для убезпечення від уламків достатньо бронезахисту другого рівня за ДСТУ. Головна вимога до такого комплекту — він має бути відносно легким, щоб не виснажувати людину, адже фермер, тракторист працює у полі найчастіше упродовж цілого дня. Найчастіше нещасні випадки з трактористами пов’язані з підривами на мінах, отже вибухова хвиля з уламками розповсюджуються знизу догори, а це значить, що крім тіла і голови робітникові необхідно подбати й про захист знизу. Читайте також: У Нібулону з’явився власний сертифікований підрозділ саперів Саме тому українські конструктори розробили протиуламкову бронековдру з надвисокомолекулярного поліетилену, що забезпечує захист від куль й уламків за 1-м або 2-м рівнем за ДСТУ. Ця ковдра витримує влучання уламків гранати, скинутої на неї з дрона. Така ковдра може бути помічною для захисту аграріїв. Нею можна одночасно прикрити і сидіння, і підлогу під ногами для захисту від потенційних уламків. Звісно, жодна броня не здатна гарантувати 100% захисту у разі вибухів, але вона може значно зменшити його наслідки.

Фото: bizagro.com.ua Бронежелет для механізатора Попри всі заходи, яких вживають агропідприємства, трапляються випадки наїзду тракторів на міни. Тому безпека трактористів потребує додаткової уваги. traktorist.ua Про це повідомляє видання bizagro.com.ua . Зазначається, що працівники у полях як мінімум можуть бути забезпеченими базовими елементами бронезахисту, що забезпечують протиуламковий захист. Базовий комплект такого захисту може складатись з модульного бронежилета з великою площею захисту і шолома з надвисокомолекулярного поліетилену (НВМПЕ). «Сьогодні, в умовах війни, аграрії не зупиняються, продовжуючи виконувати свою важливу для України й світу місію: сіють, вирощують, виробляють. Тому питання з боку аграрних підприємств стосовно підвищення безпеки працівників у полях стоїть досить гостро. На запит аграріїв щодо забезпечення додаткового захисту для їхніх працівників й у співпраці з ними ми підготували й готові запропонувати рішення: комплект протиуламкового бронежилета з захистом шиї, шоломом і бронековдрою». Денис Міліневський - директор компанії «Українська Броня» За словами Міліневського, броня четвертого рівня захисту для тракториста чи комбайнера не потрібна, оскільки він працює не під обстрілами стрілецькою зброєю. Для убезпечення від уламків достатньо бронезахисту другого рівня за ДСТУ. І головна вимога до такого комплекту — він має бути відносно легким, щоб не виснажувати людину, адже фермер, тракторист працює у полі найчастіше упродовж цілого дня. Найкраще для цих цілей за своїми характеристиками підійде бронезахист з надвисокомолекулярного поліетилену. «М’яку броню з надвисокомолекулярного поліетилену використовують для створення максимальної площі захисту власника. Для задач захисту від уламків ідеально підходить легкий бронежилет прихованого носіння, що має більшу площу балістичного захисту». Додається, що шолом для роботи у полі також повинен виконувати основну функцію: захищати від уламків. Тож, як зауважується, тут можна обрати найпростіший варіант: модель PASGT з чотириточковою підвісною системою. Важить він всього 1,5 кг (бо також зроблений з надвисокомолекулярного поліетилену), забезпечує захист більшої площі голови порівняно зі своїми військовими «братами» FAST або MICH й має нижчу ціну. Міліневський зазначає, що нещасні випадки з трактористами найчастіше пов’язані з підривами на мінах, отже вибухова хвиля з уламками розповсюджуються знизу догори, а це значить, що крім тіла і голови робітникові необхідно подбати й й про захист знизу. Тому конструктори компанії «Українська Броня» розробили протиуламкову бронековдру з надвисокомолекулярного поліетилену, що забезпечує захист від куль й уламків за 1-м або 2-м рівнем за ДСТУ. А в експериментах, що військові за власною ініціативою провели «у полях», ця ковдра витримала влучання уламків гранати, скинутої на неї з дрона. «Таку броню також використовують для додаткового захисту водії евакуаційних неброньованих автомобілів: ковдру розміщують між водієм і корпусом неброньованої машини або вкривають нею ноги, а також накривають поранених при екстреному транспортуванні. Відповідно ковдра може бути помічною й для захисту аграріїв. Нею можна одночасно прикрити і сидіння, і підлогу під ногами для захисту від потенційних уламків». Денис Міліневський - директор компанії «Українська Броня»